Поезія 2025
Наркотики
Вже декілька століть смерть гуляє по Землі.
Часто — в білому вбранні, зі спокусою в руці.
Вона входить в дім обманом, з виду — як твій друг.
Ти приймаєш її в серці і плекаєш її луг.
Довгий час ти не пізнаєш, хто насправді вона є,
А коли нарешті втямиш — станеш нарко-сомільє.
Пекло — це колись було і в моїм житті:
Більше року, як на зло, заважало далі йти.
Тому хочу поділитись досвідом небажаним —
Сподіваюсь, допоможе, буде розум зважений.
Починалось все, як завжди: весело, в компанії,
І здавалось, що приємно — істинне бажання.
Ну а потім був сценарій, як кошмарний фільм —
В безкінечний вічний шлях вирушив Єфім.
Рвав волосся, збивав руки, але сили віднайшов,
Народилася ідея — і Жнеця я обійшов.
Може, він і пожалів Сергіель Краеля,
Та я більше і ногою не ступлю до каруселі.
У бутті найцікавіше — це життя без наркоти.
Будь ти трохи розумнішим — прорахуй усі ходи.
Не бери спокусу в руку — смерть не подарує,
А як взяв — прислухайся: зозуля вже кукує.
Що найгірше у цій справі — те, що пізно розумієш,
Але є в тобі цікаве — розум, відмовлятись вмієш.
Кожен ранок перед дзеркалом дві хвилини стій
І пояснюй тільки в очі: наркота — відстій.
Через тиждень — ти вже сильний, легше дихаєш,
Кожен день, хоч і повільно, себе впізнаєш.
Просто не іди до прірви — там отрути море,
А попереду — життя. Ти сильний, і все можеш.
Відредаговано: 22.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
