Поезія 2025

Світ за межею

Вмостилась в ліжко втомлена душа,
Закрила очі, трохи полежала.
Коли побачила — виблискує межа,
Вона спокійно перейшла, не поспішала.

Вмить поринула в казкові сновидіння:
Її зустрів зелений ліс та його народ.
І закохалася душа в той світ маріння,
Не знаючи, яких зазнає там пригод.

Спочатку теплі промені ковдрою укрили,
М’якеньке листя пестило плече.
Мисливці-красені поїсти в казані варили —
Ця мить, здавалось, ніколи не втече.

Та як буває часто в сновидіннях,
Чарівні миті міняються з жахіттям:
Моргнув — і опинився в інших володіннях,
У сірій зоні — страху мерехтіння.

Силует бридкий погнався за душею,
Вона тікала, тільки як могла.
Та він, як грім, як блискавка миттєва, —
Не дав і шансу, щоб перемогла.

Вона штовхалась, билась і пручалась,
Та жах всі сили в неї відібрав.
Очима блимала, перенестись намагалась —
Даремно все: кошмар її тримав.

Пробилось сонечко крізь хмари —
Сновидіння кольором взялося.
Вмить зникли всі кошмари —
І все спочатку почалося.

Подобається

#1542 в Різне
#292 в Поезія

Відредаговано: 22.06.2025