Поезія 2025

Те, що в мені

Спитайте чому — і я заспіваю,
Навіщо про Всесвіт кричу.
Це крила мої, і я їх кохаю,
Розправлю над морем і полечу.

Чого мовчазні? Чому ви байдужі?
Я — книга відкрита. А ви?
Відводите очі, немов я в калюжі,
В багнюці лежу, сильно блідий.

Спитайте чому — мені це важливо,
Думкою з вами ділюсь.
На чистім папері наляпать чорнило —
І в відгуки ваші влюблюсь.

Лежу і гортаю порожні сторінки,
Де мав би бути мій друк.
Ні, не хворію — згораю стрімко,
Без ваших теплих, цілющих рук.

Спитайте чому — я тут перед вами,
Відкрию секрет, не скрию рядок.
Я зиму люблю, цілую губами,
І вас я кохаю без зайвих думок.

Дощем накриває, коли я не бачу
Активності вашої в серці моїм.
Хоч дощ на хвилину, хоч він загріває,
Та я вас чекаю з болем німим.

Нарешті спитаю на цей раз і я:
На скільки далеко готові піти?
Взятись за руки, немов ми — сім’я,
І покоряти казкові світи.

Подобається

#1544 в Різне
#285 в Поезія

Відредаговано: 22.06.2025