Поезія 2025
Зоряна балада
Абсолютна реальність на ім’я Брахман,
Видихає матерію, простір і час.
Спить вічність і дивиться сни про туман,
Не рахуючи цикли — життєвий каркас.
У цих циклах пліте він зорі з іскри,
Планетам всім щиро дарує тепло,
Щоб боги вогню натхненням жили,
Щоб шлях освітили — смерті на зло.
В них свій маршрут, своя нить часу,
Як люди, парами живуть.
Можуть любити, зливатись в масу,
Або в колапс — а це вже лють.
Маленький білий карлик милий,
Що монстром може брату стать,
Стягнувши ковдру, яка так гріла, —
Краде собі, а дарувала мать.
Але коли кохають сильно,
Що друг без друга — вже ніяк,
Новим поривом вони линуть,
Один для одного — маяк.
В такому разі вибух — наднова картина,
Всесвітню акварель несе поштар
По закуточках дальніх, як мастило,
Яке формує дорогоцінний наш метал.
Якщо маси не вистачає їм для чорної діри,
Яка світло пожирає до бездонної нори, —
Є нейтронна кулька з двадцять кілометрів,
Вона важча Сонця, що в трильйони метрів.
Хоч квазар — найяскравіше явище у світі,
Та пульсар, як той маяк, блимає і світить.
Він — прямим є доказом того,
Що навіть смерть — життю не зробить нічого.
Всесвітній Дух — джерело всього сущого —
Зробить вдих в загадковій пітьмі,
І все явно–уявне, колись так квітуче,
Знову на цикл зітре з колії.
Відредаговано: 22.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
