Богдан Хмельницький

Авторське застереження

«Сучасна поема "Богдан Хмельницький" є творчим переосмисленням історичних подій, викладеним у віршованій формі. Усі події базуються на історичних джерелах та документах. Автор не має на меті засуджувати, принижувати чи ображати будь-кого. Це — поетичний погляд на минуле, що давно стало історією. Що було — те загуло.»
З повагою до історії й творчості.
Сергіель Краель.

За часів правління Речі Посполитої,
Українці сльози лили від несамовитої.
У кайданки закували чесних, працьовитих —
Щоб їм пусто було, мріяв селянин розбити їх.

Запровадили податки, від яких ломились спини,
А собі вдягли кроватки — чортові свинини.
За маленьку непокору кидали за ґрати —
В нелюдських умовах стали катувати.

Хто давав вам право шлях закрити православний?
Може, в вас є документ з Богом рівноправний?
Ми ж з одного тіста, наче були зроблені.
Чи немає що поїсти? Що вам, як пороблено?

Там татари дошкуляють і рабами роблять,
А тут шляхта людей палить, селянина гнобить.
Тінь покрила Україну і в кайданки закувала,
Але сонце скоро зійде — щоб мала не бідувала.

Двадцять сьоме грудня, майже в шестисоті —
Народився Бодя на хуторі Суботів.
У родині шляхтича — Зиновій Хмельницький —
Отримував освіту, наче цар персидський.

З раннього світанку став до реєстрових,
Бігав до Московії — розбивати брови їм.
Врятував дитину короля поляків —
За що й був в повазі у катів, у ляхів.

А вже через рік… ні, здається, два —
У турецькі кайдани наш герой попав.
В стінах полонений з чортом укладав парі,
Що розвіє хмари чорні — й зацвітуть сади.

З чортом жартувати — отримаєш в кабіну,
Але скільки плюндрувати будуть Україну?
Тож, зібравши волю в шаблю і кулак,
Став Зиновій сотником, а над ним — поляк.

Довго він дрімав в шляхтинській колисці.
Після — син його помер від руки Чаплинського.
Тут-то Хміль прокинувся, чорта пригадав
І на Січ він ринувся — військо назбирав.

Час настав катів карати — показати їм породу,
Кавалерію збирати — тому він уклав угоду.
Тугай-бей за друга став, якось не прозоро,
Та про це пізніше — зараз буде порох.

Спалахнуть гармати — хмара піде із кінноти,
Дасть Потоцькому лопату, щоб ховав піхоту.
Жовті Води — як пророцтво, кров’ю писане,
Роздавали там свідоцтво, що літопис визнає.

Реєстрові козаки в складі війська Короля
Поспішили до Січі — обдурити щоб Хмеля.
Але Хмеля вам не дурень, і не мрійте —
За плечима цілий курінь, не дурійте!

Поле битви — Жовті Води, дуже плодовиті.
Запорізьке військо на чолі з Богданом — духом оповиті.
Гнали ката Калиновського і шляхетну зграю —
Не пробачили образи, обілетили до раю.

Тріумфатор з козаками взяли Корсунь і Пилявці,
І до Києва ввійшли — переможці-новобранці.
Була можливість у Богдана Річ розбити Посполиту,
Але мирну думку мав — нехай і розмиту.

Обложили Збараж, оточили Казимира —
Наче й перемога, але ні — сатира.
Кримський хан Іслам Гірей
Зрадив військо запорізьке — Україноньки дітей.

І все світло, що горіло у Богдана на очах,
Вітром здуло, і відчув він пекла важкість на плечах.
Підписали документи Зборівського миру,
Але миру не судилось бути вічно щирим.

Після радісної миті, кожен раз через два роки —
В нього двійка, як прокляття — починаються пороки.
Так і зараз — знову два — це кінцева миру,
Починається війна з Яном Казимиром.

Берестечко, як фатальність, вперше підступило —
До Хмельницького Богдана на щоку сльозу пролило.
Знову хан Іслам Гірей втратив свою гідність
І покинув лівий фланг, зруйнувавши міцність.

Хмель погнався за Гіреєм, аби повернути,
Але зрадник хан трофеєм взяв Хмеля у пути.
Поле битви спалахнуло — бідні чорноброві,
Обійшли болотом смерть — дяка Богунові.

Скільки крапель з неба впало — стільки було втрат,
Але Хмеля не здавався, щоб покараний був кат.
На кримчан і хана плюнув — не надійний друг,
Але соло проти ляха — як бермудський луг.

Та жага до автономій і бажання волі
Змусили союз шукати в будь-якому колі.
Варіантом були турки, але басурмани…
Поруч — московити, цар їх православний.

Допомога на війні вкрай була важлива,
Аби тільки не в труні опинитись після зливи.
Україна приєдналась під протекторат
Царської Московії — як молодший брат.

Ката — Посполиту — з трьох сторін узяли.
Благання Казимира до Хмеля лунали —
Щоб не допустив знищення катівні.
Богдан згоден миру, але без панівні. 

Казимир тоді звернувся до московського царя,
І вони здобули миру — згасла Бодіна зоря.
Царські дії його серце і надію затоптали.
Народився у Суботові — там і поховали.

Він, як буря, по просторам України пролетів,
І лиш волі, миру й державності хотів.
Блискавичний полководець і розумний чоловік —
Тепер люди пам’ятають про парі не один вік.

Я прошу: не звинувачуйте — важка у нього доля,
Уявіть, які випробування випали на його волю.
Там, де вибір про союзи падав на щурів,
Він боровся проти всіх в ім’я пращурів.

В ім’я пращурів боровся, але для нащадків —
Щоб не сплачувать чужинцям до казни податків.
Захлинувся в своїх діях, в пошуках щита —
Його серце мало мрію: жати на полях жита.

Пронесеться вершник вітром, згадкою у полі —
Це Богдан Хмельницький в моїм серці гне тополі.
Став колись на його місце, думкою прожив життя…
Ви пробачте, що з країни я не викинув сміття.