Скажи мені, Музо, чи хочеш кохатись?
Чи є потаємні бажання, скажи?
Тебе усі кличуть, щоб надихатись,
На цей раз покличу — захочеш — зв’яжи.
О, мій поете, як же ти вчасно,
Я вже втомилась усіх надихати.
Хочу кохання, цілуй мене палко,
Я вся твоя, почни мене брати.
Візьму тебе ніжно, візьму я у слові,
Цілую губами абзац за абзацом.
Ти тільки скажи, в якій тебе мові?
Хочеш, сторінку перегорну пальцем?
О, мій обранець, солов’їну, благаю,
Роби, що завгодно, я книга твоя.
Дивися на мене, вогнем я палаю,
Скажи ти нарешті, я муза чия?
Прийшла ти до мене, а значить моя,
Робить, що завгодно? Як скажеш.
Давно відчуваю, що тут течія,
Захочеш жорсткіше — підкажеш.
Рядок за рядком пізнаймо тілесне,
Нехай все думками горить.
Я нижче спускаюсь, цілую небесне,
Запал діалогу наш не загасить.
В тобі розчиняюсь строфа за строфою,
Візьми мою риму, ти знаєш сюжет.
Хочеш новеньке? Мене вдарь лозою,
Ти муза, а я твій слухняний поет.
Це пристрасне кохання лишиться між нами,
Та вірш хай летить хоч за край.
Всі навчені будуть любові словами,
А ти, мій поете, на струнах зіграй.
Відредаговано: 08.11.2025