Поезія 2025 ( 2 )

Тернові пута

Як тільки дорахуєш ти до ста,
Здамся я на милість твоїй волі.
Зап’ястя закуєш в терновіє пута,
Щоб пристрастю палали наші долі.

Я мандрував через вогонь п’яти світів,
Зазнав тілесних і душевних ран.
Відчув, почув тебе сред тисячі хітів,
Що Всесвіт устелили, як туман.

Розвіяв сіру зону, якої ти боялась,
І рани всі загоїв, які мене вкривали,
Щоб нам світили зорі, й мене ти не цуралась.
Тепер я без набоїв, що так тебе лякали.

Терна твої путові, або пута тернові,
Мені нема різниці, на все готовий я.
Доріжки ті бідові — трішечки нервові,
Коли у двох — дрібниці. Для нас уся Земля.

Сергіель Краель

Подобається

#1611 в Різне
#303 в Поезія

У тексті є: сатира, поезія кохання, поезiя

Відредаговано: 08.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись