Поезія 2025 ( 2 )
Хворе кохання
Гуляла вільна пташка в гаї —
Була щаслива та іноді сумна.
Підкатували до неї самураї —
Вона, обрала дикого гуся.
Хто ж знав, що незнайомець той фатальний,
Що ревнощі його до краю доведуть?
Він був красунчик — гордий і брутальний,
Ніхто не думав, що в місті вбивства спалахнуть.
Перша жертва — пташки однокласник,
Він помилився — тепло руки її відчув...
Вже ввечері зустрівся вогнегасник —
Хлопчина гикнув раз — і в темряву ковзнув.
На другий раз за ціль була її сестра,
Вони сварились — чисто по-сестринськи...
Але в гуся — дурна манера: вбити на «ура»...
Він час не гаяв — вдарив попільничкой.
Ти не хвилюйся, пташко, я не ображу.
Я захищу тебе від будь-якого зла!
Планами своїми сильно вражу —
Кохати буду, поки теплі в нас тіла...
А на наступний день після їх розмови
Батько пташки безвісти пропав.
Забув маленьку з потягу зустріти...
Безжальний гусь — в саду і прикопав.
Дізналась пташка, що її коханий — вбивця.
Без жалю мушку на груди навела:
Ти вмреш сьогодні, підлий кровопивця! —
Зробила постріл... А може, навіть два.
На пташку гусь дивився мокрими очима —
Приніс він стільки болю, що сам не відчував.
Не розумів, за що... Тому знизав плечима:
Я покохав тебе... За тебе і вбивав.
Відредаговано: 08.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
