Поезія 2025 ( 2 )

Сон і Воронеса

Сон побачив Воронесу,
Що сиділа на гілках.
Зачаровану принцесу —
Злою відьмою Мірзах.

У ту ніч Сон був мисливцем,
Сунув руку в сагайдак.
Воронеса маше крильцем:
Не вбивай мене, Відьмак!

Я — рідна дочка короля,
Зачарована принцеса.
Стара відьма прокляла,
Зробила з мене Воронесу.

Ти врятуй мене від чар,
Разом будемо щасливі.
Тільки стережись примар —
Слуги відьмині жахливі.

Сон свою стрілу прибрав,
Пісня до вподоби Воронеси.
Відьму злую відшукав,
Врятувати щоб принцесу.

Відьма, як побачить Відьмака,
Перетвориться в дівицю —
Стане мила вся така,
Пілігриму дасть водиці.

Але Сон — володар снів,
Бачить відьму наскрізь.
Тиць — стрілою проміж брів —
Вмить явилась ясність.

Злетіла з гілки Воронеса,
Магічним сяйвом вкрита.
Перетворилась на принцесу,
Вся із себе — соковита.

Так зустрілись два життя,
Утворивши п’єсу.
Тепер свідки ви злиття
Сну і Воронеси.

Подобається

#1602 в Різне
#304 в Поезія

Відредаговано: 08.11.2025