Поезія 2025 ( 2 )

Лохина

У лиху годину не покину —
Самого чорта придушу.
І поспішу я до лохини —
Тебе за мочку там вкушу.

Ти ахнеш ніжно і обіймеш,
Намочиш губи язиком.
Ми час зупиним, як у фільмах, —
І ти пізнаєш мій жаргон.

Наповнить простір непристойність,
А небо свідком стане нам.
Дощем напише дику повість,
Що пронесеться по вітрам.

Хтось вхопить ніжний аромат,
Пробудить сплячі почуття,
Ідею візьме на прокат —
І вже не буде вороття.

Початком будемо з тобою
Всесвітнього потопу.
Але потоп буде любов’ю,
Що з-під лохини візьме пробу.

Подобається

#1616 в Різне
#305 в Поезія

Відредаговано: 08.11.2025