Мій спогад про тебе пахне бузком і міцним чорним чаєм,
Його колір це твоїх очей небесна блакить.
На відчуття, то є дотик з легким електричним зарядом.
Коли про це думаю – серце нестримно горить.
Ти приходиш до мене непроханий,
Ледь відчутним ментоловим подихом,
Багряністю п'янкого, найдешевшого вина,
Сонячним промінням ясного дня
Я хочу, щоб ти крізь сон шепотів мої ініціали.
Щоб спрагло жадав цілунків моїх палких.
Був сп'янілий від дотику та осліплений поглядом.
Щоб образ мій бачив в найкращому сні.
Хочу являтись тобі зорепадом,
Під повіки лягати галактиками мрій.
Тоді ніхто не зможе в мене забрати, твій обрис.
Що бережу кришталевим спомином я у серці своїм.
Відредаговано: 25.01.2025