Тил

***

Не леденіє серце від новин

Не стогне мозок і не мліє тіло

Іди із мого дому чуженин

Ти ворог і твоє вороже діло

Ніхто тебе не кликав, не чекав

Усім набік твоя російська мова

Ти потім скажеш, що життя не крав

А на руках у тебе кров червона

Ти кажеш "брат", народи ми одні

О ні, ти печеніг, могол, поганець

Ти ворог світла, дієш уночі

Але біжиш, як світ явля багрянець

Не леденіє серце від новин

Не стогне мозок і не мліє тіло

Свинцем наллются руки трударів

За себе ми воюєм та волі диво!

***

У московитів є дивна розвага

Паплюжити давню історію

Писати під себе, ніби ця справа

Насправді якась теорія

Історія це математика, так вчать професори

Історія не балетристика, як думають психи в кремлі

Історія вчить миритися, а не воювать

З історією треба змиритися,

Таким як кремлівся мразь...

Ти виліз з багна москворіцького

Асфальт лиш бачив в кіно,

А хочеш на нас дивитися, як Князь на лайно?

Ти десь заблукав в теоріях, це зрозуміти зумій

Ти московит болотяний, а ми гордий народ Русі!

***

Все кольорове позбавилось кольору

Зникли назавжди з життя півтони

Чорне по - чорнім, біле по - білому

З Богом ви, чи ж на бік сатани...

Занепокоєння не мають вже значення

До крові дратує дружня риторика

Є лише мужнє обвинувачення

У вбивствах тирана!

Все інше оцінить історія.

***

А що ж народ, що зве себе великоросами?

Шукає в світі свій особливий дар?

Ваш дар один, не бути московитами

І зрозуміть одне, це ваш останній шанс

Останній не тому, що попередні страчені

Бо ж попередніх у вас і не було

Останій не тому, що досі покріпачені

Раба свідомість не сприймає зло.

Ви вірите в матеріальне, бренди, якості

Забрали це у вас, і далі що?

Тепер ви нарід, на карті лиш означений

Бензоколонка та енергетичне дно.

А як же воля, вільний вибір, значення

Кожного із вас, що у строю

Як ви можете, собі ви не пробачите

Що відсиділи ницо, з лицем в гною

Ви нація зґвалтована тираном

Це зґвалтування любо прийняли

Ви не народ - кровоточива рана

Ви не отримаєте шансу у Раю...

***

Закрийте над нами небо!

Закрийте над нами небо!

Допоможіть прогнати круків

Це наша основна потреба

Це важливіше як тисячі слів

Це важливіше як їжа

Це важливіше як сон

Це основна потреба

Нації, що не здасться в полон

Нації, що не помирає

А родиться кожного дня

Що кров'ю вас захищає

І ваше мирне життя

Закрийте над нами небо!

Закрийте над нами небо!

Даруйте нам шанс

Скільки смертей ще треба?

Скільки смертей ще треба!

Скільки ще треба незагоєних ран?

Ви їх неодмінно побачите

Шрами на наших тілах

Як ви залікуєте рани,

У душах своїх і у снах?

Закрийте над нами небо!

Просить сполохана синь

Небо згвалтоване просить

Боже небо закрий...

***

Широкий шлях великого народу

Незламність в боротьбі гартує лють

Ніколи без крові не мать свободу

Без крові, не сформується народу суть

Широкий шлях в воронках від снарядів

З вогнем в оселях, серці та містах

З життями, що зупинені від градів

Та горя, що оселилося в життях

Широкий шлях до перемоги тягне

Герой - вояк, невтомний волонтер

І безперечно окупант вже мертвий

Із мертвою душею він помер

За нами Всесвіт, зветься Україна

Він найрідніший за усі світи!

А перед ними лише шанс наживи

Як в їхньої прадавньої орди

Не має правди у мізках чужинця

Там пропаганда, чорноротих лай

Ніколи не здолати українця

Ніколи не забрать наш Рідний Край.

***

Дерева на вулицях міста тепер мовчазні

Раніше поводились мов справжні вар'яти

Хитали небо, шуміли веселі пісні

І вірили в те, що їх ніяк не зрубати

Чекали весну, як і кожна істота жива

(Дерево ж має душу, як і кожна істота)

Весна прилетіла на крилах СУ - 22

Бомби на місто скидає безлика сволота

Бруньки, що зародженні в глибокій корі

Знітились від такого лихого дарунку

Дерева до неба підняли віття згорілі в вогні

Взмолились, прохаючи в неба рятунку.

Дерева не родяться в чорнім гріху

Дерева розквітнуть у теплому травні

Дерева заводять зараз пісню сумну

В холодному березні спроби ожити намарні.

***

Над містом наші прапори

Немов з душі два кольори

Мов з серця вирвані слова

У них і є наша душа

За них, за ці два кольори

Гинуть доньки та сини

Плачуть зморені батьки

У бій, за них йдуть вояки

За наші славні кольори

Ми переможемо в війні

Ми переможемо в бою

І Ми закінчимо війну

Над світом наші кольори

Із вітром граються вони

Блакитно-жовтий стяг бринить

Нашу волю не зломить.

***

Сьогодні західне сонце дивилось на схід

До моря затишного міста Святої Марії

Де долі понищені об солоний лід