Вересень

Закоханий

А листя падає. За будинком
Облітає старий клен.
Все знайоме. Все знайоме.
Я, як і раніше, закоханий.

Ти собі гуляєш парком.
Попереду твій друг.
У цьому житті є виворот.
Про кого твої мрії?

Лист упав. Минуло. Буває.
Жовтий лист упав у траву.
Я тебе кохаю, ти знаєш?
Ти все знаєш. Я так чекаю...

Любити осінь 

А все-таки -  це саме ти навчила мене любите осінь.
Я людина - весна. Люблю травень. Квітень люблю. 
А ти - жовтень та листопад.
Червоно-жовті листя. Довгі дощі. 
Це не моє. Було.
А зараз теж люблю я осінь
Завдяки тобі 
Моє 
Таке далеке вже кохання..

Люблю осінь

Що до жовтої осені,
Тижні йшли за тижнями.
Ви носики по хмурили,
Не встигли ще зігрітись.

Стоять дні погожі,
І сонячно, як влітку.
Та все ж так крутяться
Осінні сюжети.

А я люблю особливо
Пору цю чудову,
Коли з літа в осінь
Нас час переносить.

А я люблю особливо,
Коли тепло й сонячно.
І ніби осінь здається,
Та так тепло, серйозно.

Сама 

Ти гуляєш. Не сидиться вдома.
Не хочеться бачити
Усіх старих знайомих.
Сама ось по парку, алеями
Просто
Гуляєш собі
Без відповідей та питань.
Гуляєш собі. Нікого й не треба.
Ти просто сама.
Сама собі рада.
І думаєш, мислиш.
Про життя і про інше.
Ти просто сама
Любиш те самотнє,
Коли й не треба
Інших постійно.
Ти ходиш сама.
Осінь. Парк. Ні. Не п'яна.
Міняєш сторінки.
Закрилося все старе.
А осінь навколо
Так і кружляє.
Ненароком
Ви зустрілися
Раніше,
Ніж треба, напевно.
І ось ти одна.
І мрії таємні.
А осінь, як осінь.
І в парку старовинному.
Сама ти з собою.
Самій не образливо.
Сама ти з собою
Гуляєш. Мрієш.
Гарний час
Почати все з початку.