2. Листопад

Ми...

Ми на словах такі однозначні.
І самі про себе – який герой!
І рідко у когось серця прозорі.
А так, зазвичай, усе там за стіною.

Ми судимо про інших зі злом відчайдушно.
І говоримо гарні слова.
А якщо раптом образили ненавмисно.
То все, рятуйся, навкруги голова.

Ми всі такі правильно добрі.
Коли ми про себе. Інші, що ж
Ось тільки нас спасибі не турбуйте.
І тримаємо на когось гострий ніж.

Так, я про що? Є люди наче золото.
Є ті, хто ховає за словами темряву.
Вони стверджують, такі ми гідні.
Але я не вірю у напускну теплоту.

Любити людей так важко непритомний,
Адже не все, як ти і я.
До чого тоді ті Ваші всі зізнання?
Навіщо тоді всі розумні слова?

***

Пекло - то Люди

У паралельно-квадратних колах думки збиваються на рівні лінії.
Якісь люди живуть собі на смерть,
Розсіюючи свідомість з різних порожніх дрібниць.
Їхнім справам не надають більшого значення
Вищі сили.
Сили, де совість і розум є найвищою у світі нагородою.
Люди в безумстві своєму: війни ведуть, грабують слабких, злочинно про те забуваючи,
Що час розплати для кожного буде.
Комусь давно все зрозуміло
і вже у цьому світі за все розплатиться він.
А хтось гріховне життя пожинає,
Там усе побачить, і ми ніколи не дізнаємось,
Що буде нам за гріхи у справах та у любові. Це може бути щастя.
Свою долю не передбачити, не знати.
Жити у незнанні.
То хіба вже погано? Під покровом небес ми іноді віддаємо себе Богові.
У випадках рідкісних. Коли добре
Забуваю багато про що.
Кожного в житті своя чекає дорога.
І неможливо, напевно, щось уже змінити.
Праведник стане на шлях, а лиходій ніколи не зрозуміє про лиходійство.
Хтось живе лицедійством.
Може блазнем бути простим у світі, роблячи види що ти дурний.
Для байдужих є свій, неприємний,
Але повчальний знак.
Коло пекла десятн. Найгірше з усіх. Пам'ятай про це. Ти людина
І народжений, щоб любов віддавати.
У цьому світі зла і  так вистачає шалено.
І якщо хтось раптом просто полюбить.
Це неоціненно, повір мені, я знаю.
Якщо кохання окрилює,
то інше у нас буде у житті.
Кохання -  це диво.
Життя ні. Це не пекло.
Пекло – це люди!

***

Не суди мене за листами та повідомленнями.

Люди пишуть про себе по-різному.
Усі соц. мережі — викладення душі.
Хтось збирає бруд весь.
Хтось усе про всіх вирішив.

Не суди мене за листами та повідомленнями.
Що пишу. Не всі ми на увазі.
Різні бувають настрої.
Ми тут все про щастя та біду.

На балі бажаних одкровень
Виточуємо думки та слова.
І звідки в людях натхнення,
Говорити різні слова?

Не суди мене за листами, листівками.
Зустрічі. Люди. Руки та очі.
Відверті ми дуже рідко.
З тими, з ким завжди хвора душа.
 

***

Люди 

Люди - то Любов!
Люди - то Пекло!
Не знаю, як так.
В чому тут справа?
Хтось нас обожнюю.
Хто не кохає.
Люди - то Любов.
Люди - то досвід.
Кохає буває усіх на осліп.
А потім людина себе як покаже!
Люди - Любов.
Люди - то казус.

***

Листопад

Ти мій листопад.
Моя осінь.
Опали листя.
Нема питань.

Гуляти вулицями красивими.
З тобою восени щасливий.
Я радий безмірно. Дуже-дуже.
О, ці дні! Ах, ці ночі...
І осінь. Осінь.
Хтось хоче
Сказати що немає кохання
У такі дні.
Ви не любили.
Ці сни.
І парки у золоті.
Листопад.
Час. Час для листопада

***

Щастя - є!

У дріб'язкових причіпках остигають почуття.
І тоді довкола не життя, а порожнеча.
Слова за слова, на місці щастя дірка.
Не Кохання, а дурна війна.

Щастя є. Вона навколо і поряд.
Аби його не занапастити.
Ми буваємо тільки з тими раді.
Хто вміє щиро кохати.

***

Осінь

Золота осінь. Осінь золота.
До нас теплом приходиш.
По весні сумуємо.
Золота осінь.
Листя фарби сонця.
Золота осінь.
Осінь. Осінь. Осінь.

***

Туга

Ти дозволиш? Я просто помрію.
Шкода, що з тобою ми не зустрінемося поки що.
Ну чому так у світі, я не знаю.
Навколо панує розлука і туга.

***

Я люблю тебе осінь

Я люблю тебе осінь.
Нічого ти не сумна.
Пам'ятаєш, як весело
Ми відзначали,
щодня,
коли ще були разом...

Пам'ятаєш, осінь,
Як нам було весело?
Як співали ми пісні
Під осіннім дощем.
Пам'ятаєш, осінь?
Ще б пак!
Ти все пам'ятаєш,
Осінь.
Які ми були щасливі.
Щасливі просто удвох.

***

НАРЕЧЕНА

Наречена, наречена.
Ти з коханням обручена,
Наречена, наречена.
Ти з коханням обручена.

Будуть гості їсти, пити.
Подарунки будуть, квіти.
Будуть всі кричати гучно.
Поцілунки будуть влучні.

Наречена, наречена.
Хай кохання ніскінченно
Буде завжди у житті.
Наречена, наречена.
Хай кохання ніскінченно
Буде завжди у житті.

Наречена, наречена.
Ти сьогодні королева
Наречена, наречена. 
Ти з кохання обручена
Наречена, наречена.

***

Анджеліна

Анджеліна, Анджеліна.
Ти - Людина, Анджеліна!
Гарна там чи там красива,
Це до речі не важливо.

Головне, що ти смілива.
Відчайдушна. Дуже щира.
Анджеліна, Анджеліна.
Ти -Людина, Анджеліна!

***

ІЙ 36

Ій 36. Жінка. Молода. Красива 
На будь-яку думку. Сильна.
Бо сама виховує дитину.

Ій 36. Має чарівність. 
І ще щось таке у душі
Ій 36. 
Середина життя
Вона самотня
Але її буття
Наче лихтарик у темній ночі.
Які в неї очі!
Ви б тільки бачили.

Ій 36. Доросла пані.
Щось розуміє в коханні
Та мабуть у житті.
В очах - вогні.
Вогники в неї в очах.
Ій 36. Майже половина життя.
Та вона почувається 
Так наче ій завжди вісімнадцять.
Живе і не боїться зізнатся
Що ій 36, і вона вже доросла.
Яка різниця якій там вік.
Головне в душі ти не старик
Не думаєш про роки
Свого життя 
А просто живеш
Хоч 36, хоч 22.