І знову вночі ворони кричать.
Заплющюю очі - минають століття.
Я бачу тихий сум в твоїх очах,
Як в місячному сяйві крила.
І дивляться на мене люди із картин.
Я наче привид в чужих снах блукаю.
І мої кроки - наче шелест сторінок.
Я навіть тіні за собою не лишаю.
І світ вже, роки біжать, летять.
А я ніби застряг в калейдоскопі.
Як повернути час назад,
Не загубити себе у потоці?