Нічка прекрасна і ясна,
А зачарована Весна...
Тихенько з хатки визирає.
За лісом нічним наглядає.
Така тихенька, тепла нічка.
Місяць для неї - наче свічка:
Усім освітить путь.
Травневий вітер стане дуть,
Але Весні не заважає,
В торбиночку речі збирає,
А далі лине в небеса -
Роси квіткам несе вона.
Та для квіток знатного роду
(Багатого вельми народу!)
Несе вона нектар...
Для діток теж весняний дар:
Для всіх-усіх весняна казка.
Ось прочитай її, будь ласка;
Весна чарівно посміхнулась,
Волосся в коси заплела,
Легко в повітрі полинула
В торбинці казку понесла.
Летить фея в чарівні гаї,
Де квіти піснями цвітуть,
Де тихі вітри проводжають
Весну в її чарівну путь.
Ось вона в гаї прилетіла,
Чарівну пісню завела...
І як навколо все заснуло,
Затанцювала враз Весна.
Чим швидше так вона крутилась -
Тим швидше линула пісня,
Усе навколо завертілось -
І річка гаєм потекла!
У річці хлюпала водичка,
Піднявши піну в небеса,
В водичці закрутилася стрічка,
Що кинула Весни сестричка -
Красуня Мавка Польова.
Все веселилось і верталось,
І піною річки неслось;
Як на хвилину зупинилось,
То так усе і уляглось.
Шуміли верби в гарнім гаї,
І Сонце піднялося ввись...
А на рожевім небокраї,
Бриніла казка, що була колись.