Чому, як бачу образ твій, то серце моє колить?
Не розривається з любові, радості не знаходить?
Я очі лиш сумнії на тебе в мить підводжу,
І щемить в тілі всім моїм кохання те негоже.
А ти - неначе сонця світло, хоч ходиш насторожі.
На мене не поглянеш навіть, і не помітиш, може.
З одного боку приязно до мене заговориш,
А в інший бік не знаєш, приємного не зробиш.
Але як бачу тебе, красу і серце рідне,
Лиш просто бачу, Боже - і в мене в душі вільно,
На крилах я злітаю до хмар і вниз до моря,
Я вдячна, що ти є, хоч ти і моє горе.
Відредаговано: 13.03.2025