Поетична збірка «Із роздумів на світ»
Наодинці
Говорять, людей вумних завжди одиниці,
І що життя своє вони проводять наодинці.
То чом така мені випала воля?
Що я розумна, лиш самотня в мене доля.
Дивлюся на однолітків, вивчаю їх по нитці,
Шукаю — де ж ота причина моєї самоти в цім?
Чи я лиш просто не така, де правда горя,
Що я дорослих розумію краще своїх?
Я як поет, що життя любить, час, що плине,
Як той мислитель, що з розуму колись загине,
Я як романтик, що коханій пише оди,
А за життя любити може лиш природу.
Мене в цім світі розуміють тільки одиниці,
Ті самі люди, що завжди сидять наодинці.
І як мені з цим справитись, не знаю,
Можливо, не таке вже горе й маю?
Відредаговано: 13.03.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
