Поетична збірка «Із роздумів на світ»

Сонячний бік

Немов крізь сон до мене завітало сонце,

Воно мені сказало слова два:

Одне з них було тепле, щире, ніжне,

А інше — немов з моря дна.

 

І я прокинулась від слів тих непримарних,

Подумала: «Останнє дивува,

Чому у сонця є сторінка тепла,

А інша — дуже холодна?

 

В наступнім сні побачила те сонце,

Воно мені та мудрість відкрива:

«Чому ти так зважаєш на погане,

Якщо у тебе слова цілих два?»

 

І тут осяяння мене зрушило,

Ба дійсно, стільки часу я зважа

Лише на слово те погане, гірке,

А про хороше й зовсім забува!

 

 

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше