Поетична вечеря.

Приховане его

І в мить спустошення заволоділо,
Воно кортіло і кортіло,
Мене охоплювало, нило,
Як хоче бути другом милим
Мені, благало у ту мить.

Образа мене охопила,
Та лють, що в мені булькотіла,
Раптово вирвалася в світ...
Замовкла. Тихо стало різко. В мить.

Я не хотіла, я благала,
Хотіла спокою, не спала,
Хотіла тиші в голові.
Не було спокою мені.

Думки мене не покидають,
"Що таке спокій?" —
У себе я сама питаю,
"Що таке щастя?" —
Чую тишу.

Без відповіді я себе, на жаль, залишу.
08.01.25

Сесіль

Подобається

#448 в Різне
#30 в Поезія

У тексті є: почуття та емоції, вірші про те що на душі, пізнання себе

Відредаговано: 11.01.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись