Поема Похмурої Долини

Реквієм: Шабаш !

.. то чому так мало здається,
коли всього вже через край..

Руїни Ас.
Вуаль Європи.
Химери грозових надій
на бастіони та на форти
ллють срібла яд, клейкий напій.
Заручник голосу долини,
фантома сплячого журба
від горя стогне у Вкраїні.
Віками спокою нема.

І Світ все-таки змінюється.
Моторошна картина.
Та чи віра зневірою множиться
допоки плаче Похмура Долина?

Ендрю Ейч

Подобається

#1900 в Містика/Жахи
#4490 в Різне
#1129 в Поезія

У тексті є: вірші, романтика, прокляття

Відредаговано: 02.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись