Поема Похмурої Долини

XXIII. Епілог

✟ Останній день на Землі
або
Літургія Євразійського Прокляття ✟

У тіні Храму Смерть регоче.
Королева висмоктує Імператору очі.
Затремтіли гнані жахом Зірки.
Континентом розтеклися страшні плітки:

«Останній день на триклятій Землі.
Втоне Долина у пекельній імлі»

Королівство стрічало останній світанок.
Відьми знімали з неба Серпанок.
Під Чорним Сонцем лиха і жаху
смертних до Храму гнали комахи.

На площах палили священні книги.
До Майдану Почвари стягли вериги.
Дев'яту браму відчинив Паща Світляр
І Ґарґульї наповнили людом Яр.

З немовлят Лярви заживо шкіру здирали,
А Землею лунали адські хорали:

«Імперія зачекалася вже років триста
Свого Повелителя і Антихриста»

У тіні Храму проклятої ночі
Вій завиває й Кістлява регоче.
Кривавими зіллями упивається Бог
І Лихоліття вкарбовує в Епілог.

Подобається

#1900 в Містика/Жахи
#4490 в Різне
#1129 в Поезія

Відредаговано: 02.02.2026