Поема Похмурої Долини

XVIII. Екстаз

✟ Психея ✟

У темряві дихає вогонь.
Шкіра змикає нічний закон.
Холодний подих. Шепіт хворий.
Душа танцює. Дух розколений.

Психея!
Психея!
Нічна тінь. Ти кров. Ти злам.
Ти час і плин.
Психея!
Психея!
В очах біль. Ти смерть. Ти життя.
Ти вічний квил.

Серце тріщить, мов скло в руках.
Тінь розростається. Стискає страх.
Тисячі голосів в пустоті.
Психея кричить, але мовчить…
Коло замкнулось. Немає виходу.
Тіні танцюють в багні й крові.

Ти є двері! Ти є ключ!
Твоя нічна істерія вже поруч!

Психея!
Психея!
Люта тінь. Ти Мара. Ти Кара. Ти Морока Фатум.
Психея!
Психея!
В очах біль. Ти смерть. Ти життя. Ти вічна цвіль.

Світло згасає.
Пошепки линуть
хорали Велетнів і Янгола Смерті арія…
.. раптом стихла.

Психея регоче. Шляхи закриті.
Ніч печатку сотворяє, Богородиць кличе.
Сестри мліють до зізнань:
Матір Пітьми — Сестра страждань.
Матір Сліз — Сестра трагедій.
Матір Зітхань — Сестра сумлінь і дорікань.

Вогонь пожирають. Чорнії води.
Кримськії вдови.
Ти в їхнім колі.. На Літургії її Величності

Психеї!

Ендрю Ейч

Подобається

#1900 в Містика/Жахи
#4490 в Різне
#1129 в Поезія

У тексті є: вірші, романтика, прокляття

Відредаговано: 02.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись