Поема Похмурої Долини

XV. Гротеск

 

Сходження Одеси і Матільди


Світло гасне в глибокій Пітьмі.
Хто кличе мене у холодній зимі?
Тінь за тінню.
Параноя і гріх.
Дим у легенях і сміх.
Лише Джокера сміх.

Вічний вогонь. Обійми мене.
Вивільни душу. Полиш пусте.
Тут час згоряє і чорний папір,
а на ньому молитва Матільди Хрещеної.
Й Клоуна двір. Розтрощений двір.

Крізь попіл і кров.
Крізь дзеркала скло.
Боги не сплять.
Узгоджують Зло.
Мертва вода.
Безодні крик.
І яд у жилу часу вник.

О, Вічний вогонь обійми мене.
Виведи душу, залиш се пусте.
Тут час згоряє й червоний папір,
і молитва Одеси Хрещеної.
Пророщений двір імлою хрестів Джокерів.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше