Поема Похмурої Долини
XIV. Хаос
✟ Після вечора на Дніпрі
чортів ярмарок бродить ✟
Холодні дні пекучої зими
Смерть покривала пелюстками льоду
Над землями кружляли чорнії вітри
Сплітаючи свободи заходу і сходу.
Вільний подих. Кисню прохолода.
Мить скінчилась за вікном, відразу
Смолоскипи спалахнули
Під скажений лай собак і грозу екстазу.
Фарби лісу розплескались.
Вози скриплять не легше думки.
Від сновидінь позамикались
Мовчазні лісні чаклунки.
Не дивись під ноги долі,
У вікно не смій дивитись.
А як тільки чуєш шепіт,
То готуйся провалитись.
Зачинили двері хати,
замурували вікна, і лише в щілини часу
Вигляда осліпла.
Діви свічки запалили. Чекають кардинала.
Зірочки похмуро сяють. Нічка день переконала.
Плітки страхів. Бажані недосяжності.
Темні, мовчазні вистави негоди.
Потаємні пристрасті Святвечора Чорного.
Повилазили чорти всі.
Зимові демони лютневої колоди.
Відредаговано: 02.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
