Поема Похмурої Долини

X. Інвазія

✟ Горнило Пітьми на
Кінбурнській Косі Миколаєва ✟

Тут кров як вогонь розливається тінню.
Лихо лізе крізь ворота, в’язкеє каміння.
Печать розірвана часом і страхом.
Пітьма мене кличе до свого шляху.

Ворота відкриті. Горять у ночі
Пекельні мури в моїй душі.
Тіні танцюють у вогняній пастці.
Горнило Пітьми – Я в його власті.

Руїни кричать..
як забуті солдати..
війна не кінчається..
тільки мовчати..
Серед кісток, у мертвій землі,
Тут душі згубили останній свій слід.

Шепоче вітер. Тріщить ворожбит.
Тут мертві говорять крізь чорний граніт.
Розпадається час..
Розчиняється плоть..
І вічна ніч підступає на поріг.

Ворота відкриті! Майорять у ночі
Пекельні крики моєї душі.
Чорти танцюють у вогняній пастці.
Горнило Пітьми — Я в його власті!

Слова як ножі..
як шипи на стіні..
вони залишаються в цій тишині.
Тут пекло живе. Тут немає жалю.
Спокусився й вимолив лихолітню свою долю.

Подобається

#1900 в Містика/Жахи
#4490 в Різне
#1129 в Поезія

Відредаговано: 02.02.2026