Поема Похмурої Долини
IX. Провидіння
✟ Луганський Маскарад✟
Зненавиджу весь світ,
зненавиджу і тебе,
і себе..
На світанку Чорти і Відьми прямують у шинок.
Там душу отрута у затінку п’є,
Замість серця у неї гнилий шлунок.
Полюблю лише Місяць і Чорне Сонце.
Буду слину на смерть виділять.
У брудному, забитому часом віконці
Буду Сходу зорю виглядать.
Мор і озноб. Всередині — лава.
Болото тече крізь нутро.
Паразит доїдає живцем і лукаво
мертву долю, суку, забиту в багно.
Про мир шепочуть паралічні уста,
Поки в судомах молиться Гад.
Під потрісканим кременем Смерть не пуста,
Там Ерос Чумний веде маскарад.
Світ не згине, не змиється кров’ю з облич,
Провидіння — зашморг і тьма.
Воля ляже рабинею в зоряну ніч,
Бо іншого шляху у неї нема.
Відредаговано: 02.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
