Поема Похмурої Долини

VIII. Заціпеніння

✟ Зимова Відьма і Запорізький Січень ✟

Сніг зриває з небесних вінків
Крижаний подих гострий, як ніж.
Відьма регоче
й змовкає світ лиш…

Зимова Відьма. Мертві слова.
Шепоти вітру, де мертва тиша.
Зимова відьма. В очах немає дна.
Регіт її – це крики цвинтаря.

Чорна хмара пливе крізь час.
Мегера приходить, як темний наказ.
Зі снігом в руках і льодом у серці
Відьма плете свої холодні мережі.

І Матір Ніч спить під її тінню.
І Батько День зникає в її обіймах.
Диявола Жриця приходе й бере.
Зимову дань страждань береже.

Зимова Відьма. Прокляття слова.
Хорали вітру. Де тиша жива.
Зимова Відьма. В душі немає дна.
Її колискова безодня січневого цвинтаря.

Подобається

#1900 в Містика/Жахи
#4490 в Різне
#1129 в Поезія

Відредаговано: 02.02.2026