Поема Похмурої долини

Шабаш!

.. то чому так мало здається,
коли всього вже через край..

Руїни Ас.
Вуаль Європи.
Химери грозових надій
на бастіони та на форти
ллють срібла яд й клейкий напій.
Заручник голосу долини,
фантома сплячого журба
від горя стогне у Вкраїні.
Віками спокою нема.

І Світ все-таки змінюється.
Моторошна картина.
Та чи віра зневірою множиться
допоки плаче Похмура долина?

Ендрю Ейч

Подобається

#1094 в Містика/Жахи
#2595 в Різне
#663 в Поезія

У тексті є: війна, міфологія та магія, фольклор

Відредаговано: 07.03.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись