Поема Похмурої долини

Похмура долина

Сніговий декаданс
Сьогодні ввечері.

Мить, яка ну ніяк не має часу.

Неминуче стало – щось,
бо колись було байдуже.

В храм скорботи зайшов хтось
і поселився у калюжі.

Неминуче плине біль
через терції пророцтва.

Божевільний водевіль..
.. інтерес та благородство
Воїна та Бранця.
Недосип тяжкий та хмурий
Священника й Повстанця.

Неминуче тоне стогін
за Похмурою кручею.

Плаче небо в унісон
співам гаргуйль жагучим.

Горда постать у крові
з храму до в'язниці
смиренно тягне ланцюги
з клеймом: таємниця.

Неминуче стало – щось,
і раптом – небайдуже.

Вдача втратила когось,
а хтось та й переможе.

Кардинал клекоче хмарам
за курганами, в альтанці.

А в храмі й досі ковтьоба
й сердиті, в крові, танці.

Весна безкінечного лютого.

.. сьогодні ввечері.
Запам'ятай!
Сьогодні ввечері..

.. сніговий декаданс безкінечного лютого сьогодні ввечері.

Подобається

#1094 в Містика/Жахи
#2595 в Різне
#663 в Поезія

Відредаговано: 07.03.2023