Поема Похмурої Долини

І. Твань

✟ Бліді сади Лощини Сум
і марево Болотної Цариці ✟

Блідий туман стоїть на болоті.
Лісні хорали манять сюди.
Тут душі померлих в'язнуть у дрімоті,
І шлях до Світла їм зась назавжди.

І хижою стежкою, беззаперечно,
Пілігрими мандрують на світло вогню,
На полум'я поклик, маяк небезпечний,
до очерету, у пастку воронячу.

Крізь імлу споглядають порожні очі,
безмовною тінню вона серед них
здирає обличчя і скіриться
живиться страхом і болем живих.

Кістляві пальці блукають повітрям.
Серце шалено б’є барабан.
Морок і туга поросла тут корінням.
Смерть заманює у свій капкан.

Подобається

#1900 в Містика/Жахи
#4490 в Різне
#1129 в Поезія

Відредаговано: 02.02.2026