Розділ 1 Перша дія. Сцена перша.

Дійові особи:

Каїра – дівчина-циклоп-недоросток

Люсінда – звичайна лісова миша

Франціск – принц і відважний лицар

Каюк – злий дракон-жононенависник

Мірабелла – принцеса, наречена дракона

Персіфаль – зброєносець принця Франціска

Калі-Галі – зла відьма, мати дракона Каюка

                                                                            Перша дія 

                                                                         Сцена перша

Печера в горах. Всередині печери стоїть дівчина і пише на стіні. З кутка чути, як шкребеться миша.

Каїра. У лісі, лісі темному, де  ліший не бродив, жила собі циклопка і гоблін з нею жив. 

Ой листя, листя жовтого накидали в нору і справили весілля в вечірнім туману.

Ніщо не віщувало проблем новій сім’ї, та скоро в їхнім лісі людишки завелись.

Тихенько підкрадались і крали із нори, поки циклопка з гобліном ходили по гриби. 

Новенький вкрали посуд, щербаті казани, підстилки із рогозу і навіть постоли.

Нічого не минали, усе повигрібали. 

Миша вискакує з кутка і бігає під ногами Каїри. 

Миша. Пі. Пі. 

Каїра. Ти чого пищиш, під ногами плутаєшся, не даєш мені поему складати. Може, я шедевр пишу.

Миша. Пі-Пі! 

Каїра. Оце розходилася. Не лайся. Я твоїми “пі-пі” вже по горло сита. Ось візьму, поставлю силок, зловлю і засмажу твоє тільце на вогнищі. Будеш знати, як мені палки у творчість вставляти. 

Миша. Пі-пі-пі!

Каїра. О, це щось новеньке. У твоєму лексиконі нове слово з’явилося? Вітаю з поповненням словникового запасу. 

Люсінда. Пі-піі. 

Миша. Не піпікай мені, бо як піпікну, то на все життя піпікнутою залишишся. Так, на чому це я зупинилася? А, на крадіжках. У людей все, як не у людей. Вони тільки красти вміють, а більше ні на що не здатні. (до миші) Згодна зі мною? Якщо згодна, то пікни один раз, а якщо не згодна, то два. 

Миша. Пі-пі. 

Каїра. Як це – два пі-пі? Ти не згодна, що люди – зло для нашої долини? Тоді знай, скоро мій терпець урветься і одного чудового вечора я піду в селище і повбиваю їх всіх до єдиного, щоб не плодились. 

Миша. Піп!

Каїра. Ага, точно ти сказала, зроблю так, що їм піпець насниться. От тільки свою поему допишу, а як тільки стемніє, одразу на лови подамся.

Миша. Піп-пііп. 

Каїра. У що саме ти не віриш: у те, що я шедевральну поему напишу, чи у те, що з людьми за все скоєне ними зло, поквитаюсь? Ну то постривай, зараз я тебе першою зловлю і на вогні засмажу. Потренуюсь вбивати, так би мовити. 

Каїра прицілюється і кидає у мишу камінь, яким до того шкрябала на стіні печери. Миша тікає у нірку і звідти висовує назовні маленьку голівку.

Каїра. Дражнишся, чи що? Слухай сюди, мишо, або ти замовкнеш, або я розвалю той куток печери, в якому ти ховаєшся. У мене сили вистачить. Ти не дивись, що я циклопка-недоросток, зате у мене сили, як у дорослого циклопа. Мовчиш? Так би і одразу. На чому я зупинилася, знову сама себе з думок збила. 

Каїра нагинається, піднімає з підлоги загострений камінь, підходить до стіни печери з нашкрябаними літерами і водить пальцем по написаному, а тоді спаресердя махає рукою і всідається на ослінчик.

Каїра. Ех, відколи ця дурнувата миша з’явилася, все моє натхнення коту під хвіст. Тепер зовсім нічого на думку не спадає. Ну чому в мене все не так, як у нормальних циклопів? Ех, якби я не народилася недоношеною, то зараз би тут самотня не сиділа і з мишею не розмовляла. Це ж як її, шизофренія. Коли я в лісі в малиннику сиділа і малину їла, то чула, як чоловік жінку шизонутою назвав, бо та одиначкою живе і з котом розмовляє. Авжеж, я дуже уважна, тільки трохи нещасна. Ні, не трохи, а дуже нещасна. У рості зупинилася, от мама з татом мене з рідної домівки і прогнали. Сказали, що мені вже вісім зим, отже я можу сама жити. Сказали, що я нашу сім'ю позорю, бо не росту. Потім мама поплакала для виду і відвела мене у цю лісову печеру. Сказала, щоб я сиділа тут і доти не поверталася, доки не виросту до тих розмірів, до яких зазвичай всі нормальні циклопи доростають. А хто сказав, що нормальний циклоп повинен до вершечка сосни головою діставати? На якому камені це прописано? Щось я подібних записів ніде не зустрічала, отже, це неправда. Однак, батьків слухатися треба, тож я підкорилася. Вже цілих десять років сиджу тут самотинкою і посилено вирости намагаюсь. Малину їм, ожину, гриби всілякі, навіть отруйні мухомори пробувала, але все одно, до сих пір маленька. Авжеж, мишо, я знаю, що ти мені скажеш. В сім’ї циклопа не без урода. Це якщо за уродство малий зріст брати. Слухай, а якщо я замість малини м’ясного з'їм? Треба спробувати. На тобі й перевірю. Ціпу-ціпу, моя мишко, іди до мене, моя крихітко, зараз Каїра тебе їсти буде. 

Миша підбігає до нірки і заперечно трусить вусиками у знак протесту.

Каїра. Не пручайся, дурненька, я ж тобі добра бажаю. Ну добре, добре, ти права - не стільки тобі, скільки собі. Ось виросту велика, мене якийсь багатий циклоп заміж покличе і в свою домівку приведе. А я йому за це циклопенят понароджую і будемо ми з ним жити довго і щасливо, доки смерть не розлучить нас.