Глава 50. Заповіт Іосіфа

На лице Іосіф батька своєго припав,

Плакав він за ним і його поцілував.

Слугам своїм, бальзамувальникам,

Іосіф свого батька бальзамувати наказав.

І забальзамували Ізраїля вони,

Слуги Іосіфа, бальзамувальники.

І готували його сорок днів тоді,

Бо так вираховуються погребіння дні.

І оплакав Єгипет його,

Сімдесят днів усього.

Коли вже пройшли дні плача за ним,

Сказав Іосіф вельможам фараоновим.

І говорив до них він у той час:

"Якщо знайшов я благодать від Вас,

Скажіть за мене ви,

До Фараона, до його ушей говорячи:

"Мені казав мій батько і закляв мене,

До того, як померти йому вже:

"В гробниці, яку я викопав собі

У Ханаанській ще землі,

Отам мене і поховайте".

І нині бо взійти мені ви дайте,

Хай поховаю батька мого і повернуся сюди".

Й звістили Фараону ці слова вони.

І Фараон сказав Іосіфу на це:

"Взійди і поховай твого отця, як і закляв тебе".

Зійшов Іосіф батька свого поховати і зійшли

Із ним разом всі Фараонові раби,

Іще старійшини від його дому та усі

Старійшини в Єгипетській землі.

І весь Іосіфовий дім й брати його,

І весь дім його батька, і родичі його.

А вівці ж і воли

В землі Гесем залишили вони.

Із ним зійшли і колісниці і кіннота ще,

Й було це сонмище велике дуже все.

Й на молотильний тік Атад прийшли,

Що на тій стороні Іордана й вони

Його оплакували у ті дні,

Великим, сильним плачем всі.

Сім днів сотворив він плачу цього,

І оплакували всі батька його.

Жителі Ханаанської землі про це взнали,

Про плач на тіку Атад і сказали:

"Велий цей плач Єгиптянам є".

Тому і назветься все місце оте,

"Єгипетський плач", що

На тій стороні Іордана й було.

Йому сотворили сини так усе,

Як заповідував він їм оте.

В землю Ханаан взяли батька сини

І його у печері двійній поховали вони.

Яку Авраам купував ще тоді,

Як гробницю у власність собі.

Від Єфрона Хеттеянина печера купована,

Навпроти Мамврії розташована.

І повернувся Іосіф в Єгипет за цим,

Сам і брати його з ним

Та усі, що взійшли

Його батька ховати із ним.

Брати ж Іосіфа, як бачили оце,

Що помер їхній батько уже,

То сказали: 

"Що, як, Іосіф пригадає нам все

Оте зло, яке ми зробили йому,

Захоче помститись й тому,

Він відомстить нам за те усе зло,

Що через нас спіткало його".

І до Іосіфа прийшли, і говорили всі вони:

"Твій батько заклинав ще перед смертю кажучи:

"Отак скажіть Іосіфу:

"Неправду їх і їхній гріх їм полиши,

Бо зло тобі вони зробили"", - і нині ти прийми

Непраду рабів Бога батька твого і прости".

І плакав Іосіф, коли,

Оце говорили до нього вони.

До нього ж ближче приступили всі брати

І говорили: "Ось, ми усі твої раби".

Й сказав Іосіф їм на це: