Глава 49. Благословіння Іакова

Прикликав же синів своїх

Іаков, говорив до них:

"Зберіться всі і я вам сповіщу тоді,

Що вас зустріне у останні дні.

Зберіться і послухайте Ізраїля слова,

Послухайте вашого батька, сини Іакова.

Рувим, мій первенець,

Початок моїх чад і міць моя.

Але, суворий щоб знести,

Суворо норовливий ти.

Немов вода забушував

І щоб не забурлів не вирував.

Бо ти на ложе батьківське взійшов собі

І осквернив ти моє ліжко, на яке взійшов тоді.

Левій і Сімеон, брати,

Зверши'ли насилля від свого прагнення вони.

У їх совіт душа моя хай не прийде.

І зговір їх нутро моє хай не підтримає.

Бо в гніві своєму людей перебили

І в похоті своїй у юнака перерізали жили.

Проклятий гнів їх, бо безжальним є

Та їх обурення, тому що є запекле.

Тому, в Іакові розділю їх,

Тому, в Ізраїлі розсію їх.

Іудо, тебе хвалитимуть твої брати,

Покладеш свої руки ти

На плечі ворогів своїх,

Тобі вклонятимуться батька твоєго сини.

Іуда, дитя львине

Від зародку взійшов, мій сине,

І ти приліг, заснув, як лев, як левеня

І розбудити тебе хто насмілиться?

Не зубожіє від Іуди володіючий,

Від стеген його ще й керуючий,

Призначене допоки йому не прийде,

Бо сподіванням народів він є.

Прив'язуючий до лози осля

І маля ослиці до виноградного гілля,

Вимиє вином свій одяг

І кров'ю грона, він, своє вбрання.

Сяють очі його від вина,

А його зуби біліше молока.

Завулон на узбережжі морському селитиметься,

Біля пристані човнів та до Сідона ширитиметься.

Іссахар доброго бажаючи,

Поміж меж відпочиваючи.

Спокій бачив, що сповнений добра,

Землю бачив, що багата і тучна.

Плечі під працю підкладатиме,

Мужем пахарем ставатиме.

Дан судити буде весь свій рід,

Як один з колін Ізраїля нарід.

Та хай же буде Дан тим змієм на шляху,

Що притаївся на дорозі й коня вражає за п'яту.

І вершник дозаду упаде,

Який Господнього спасіння жде.

Гад, будуть натовпи його тіснити,

Він же по п'ятах буде їх гонити.

Асір, тучним хліб його є,

Володарів він пишнотою оточатиме.

Неффалім, стебло розквітаюче,

У пагіннях своїх красу являюче.

Син зрощений - Іосіф, принагідний,

Син зрощений, ти подиву гідний.

Син мій юніший, вернися до мене.

Замислюючи докоряли на тебе,

Напирали володарі стрільби,

Та розтрощені з силою стріли були,

І жили заслабли у м'язах рук їх,

Бо боронив Іакова Сильний рукою від них,

Звідси і міць Ізраїля вся,

Від Бога, що твого отця.

І допоможе Бог мій, тобі,

Тебе благословить благословінням небесним згори',

Землі благословінням, що блага має всі,

Благословіння заради утроби і груді,

Благословіння батька й матері твоїх,

Перевершило благословіння гір незрушних всіх,

Та благословіння пагорбів одвічних ще,