Глава 48. Єфрем і Манассія

Після цих слів, було, говорили

Й Іосіфу так сповістили:

"Батько твій зазнемагав".

Тож він, двох синів своїх узяв,

Манассію та Єфрема і вони,

До Іакова разом прийшли.

А Іакову теж сповістили,

Йому тоді так говорили:

"До тебе іде Іосіф твій син".

І Ізраїль на ліжку присів, укріпився, за цим.

І до Іосіфа Іаков говорив:

"Мій Бог у Лузі Себе мені явив,

На Ханаанській землі мене благословив,

І до мене Він так говорив:

"Ось, Я, примножу тебе і тебе поверну,

І в зібрання народів тебе сотворю.

І дам тобі і сімені твоєму по тобі

У володіння вічне землі ці".

І нині бо, два твої сини,

Які в Єгипетській землі у тебе ще були,

До того, як вже я прийшов собі

До тебе у Єгипет, хай будуть мої:

Єфрем і Манассія,

Немов Рувим і Сімеон будуть мені.

Твої нащадки, що вже після них

Народяться у тебе, їх матимеш вже за своїх,

Згідно імен братів своїх,

Ці найменуються в їх жереб і в наділи їх.

З Меслпотамії Сірійської коли йшов я,

У Ханаан землі, Рахіль померла, матінка твоя,

До Іпподрома Хавравської землі, як підійшов,

Щоб до Єфрафи так прийшов,

То, на шляху до Іпподрома поховав її,

Як Віфлеєм це місце нині знають всі".

Ізраїль бачив, ось, Іосіфа сини

І запитав: "Хто тобі вони?"

І батькові Іосіф своєму сказав:

"Оце сини мої, яких мені отут Бог дарував".

Іаков же сказав йому:

"До мене ближче підведи, хай їх благословлю".

Від старості ж Ізраїль важко бачив вже,

Й не міг вже ясно бачити усе.

До нього ж їх коли він наближав,

Ізраїль їх обняв й обцілував.

Сказав Ізраїль Іосіфу таке:

"Ось, я позбавлений був бачити лице твоє,

І ось, Бог дав мені

Побачити і твоє сім'я ще".

І від колін його, відвів,

Іосіф кожного з синів,

Й лицем своїм вони, тоді,

Вклонилися йому, аж до землі.

І взяв Іосіф їх, обох синів своїх,

Єфрема до правиці, навпроти Ізраїля лівиці,

А Манассію до лівиці, навпроти Ізраїля правиці.

Й до нього так наблизив їх.

Але простяг Ізраїль руку правую свою,

І возложив її Єфрему на главу,

Хоча, цей меншим був,

А ліву, Манассії на главу йому.

Тож, навхрест руки він поклав,

І говорив, коли вже їх благословляв:

"Бог, Якому й пред Яким отці мої,

Авраам та Ісаак догоджали у житті,

Бог, що вигодовував мене, від юного життя,

І випасав до цього навіть дня.

Ангел, який мене від зла всілякого все позбавляє,

Нехай цих юнаків також благословляє.

Моїм ім'ям хай нарікають їх,

Авраама й Ісаака, ім'ям отців моїх.

Нехай примножаться вони усі,

У незліченну безліч на землі".

Іосіф бачив же, що його батько покладав свою

Правую руку Єфрему на главу,

Тужливо він оце спийняв

Й тому, Іосіф руку батьківську узяв,

Хотів, із голови Єфрема її забирати

На Манассіїну главу щоб покладати.