Глава 44. Веніамін та чаша

І домоправителю Іосіф своєму,

Наказував, говорячи йому:

"Наповни їжі, мужам в їх мішки,

 Скільки зможуть понести вони.

І срібло кожного вложи

До устя в їх мішки

І чашу срібную мою

Вложи в мішок молодшому.

Вложи ще срібла і таку ціну,

Скільки пшениці куплено йому".

І, як Іосіф наказав,

Так він усе і виконав.

Як ранок розведнівся, то мужі,

Були з ослами вже відпущені.

І тільки з міста вийшли всі вони,

Й далеко ще не відійшли,

Сказав домоправителю,

Іосіф, своєму:

"Піднявшись, вслід людей іди,

Як їх наздоженеш, то їм скажи:

"Чому злом за добро мені віддали?

Чому мою ви срібну чашу вкрали?"

Чи це не та з якої п'є володар мій?

Та ще гадає він гаданням в ній.

Ви зло зробили,

Тим, що совершили".

Як їх він вже знайшов, тоді,

Сказав їм всі слова оці.

Вони ж відповідали так йому:

"Слова оці володар каже нам, чому?

Нехай рабам твоїм не буде так зробити,

Й по цьому слову совершити.

Якщо ж ми срібло принесли,

Яке в мішках наших знайшли,

Його вернули ми тобі

Із Ханаанської землі,

То як нам вкрасти серебро,

Чи злато з дому володаря твого?

Якщо в рабів твоїх, у когось вже,

Знайдеться чаша, то нехай помре.

А ми рабами залишимось тоді,

Володареві нашему усі".

І він сказав: "Нехай же буде,

Сьогодні, як сказали ви мені.

У кого чаша знайдеться тоді,

Отой буде рабом мені,

А ви ж невинні будете за це".

Й поспішно кожен опустив уже

На землю умістилище своє,

Кожен розкрив, розвязуючи все.

І обшукав же, від найстаршого почав,

Допоки вже прийти до меньшого він мав.

І ось, знайшов він чашу ту,

У Веніаміна, у мішку.

Свої ж ризи тоді розідрали,

Свої торби на ослів поклали

Й до міста повернулися вони,

І до Іосіфа Іуда й його браття увійшли,

Допоки він ще був там і тоді,

Пали пред ним вони аж до землі.

Іосіф їм сказав: "Чому,

Ви справу совершили цю?

Хіба не знали ви, що взнає все,

Гаданням, муж такий як я, оце?"

Сказав Іуда: "Що відповімо

Володареві нашему і що розповімо?

Або казати, що розпочнемо,

Або, чим себе ми виправдаємо?

Бог знайшов твоїх рабів неправду й ми,

Ось, станемо уже в раби 

Володареві нашему усі

Й той теж у кого чашу віднайшли".

Але Іосіф так почав їм говорити:

"Ні, я не буду вам цього робити.

У кого чашу віднайшли слуги мої,

Людина та й буде рабом мені.

А ви ж до батька свого зійдете безпечно".

Іуда ж підійшов до нього і сказав доречно:

"Вмоляю, володарю, щоб я сказав,

Щоб раб твій пред тобою слово промовляв.

І не прогнійвайся на твоєго раба,

Бо влада після Фараона вся твоя.