Глава 42. Голод

Іаков бачив, що Єгипет продає,

Тоді, почав синам своїм казать про це:

"Чому ви нехтуєте?

Ось, я чув, пшениця у Єгипті є.

Туди ідіть, щоб мало їжі купувати,

Щоб жити нам, не померати".

Й десять братів Іосіфа помандрували,

Щоби пшениці у Єгипті купували.

Брата Іосіфа, Веніаміна, не пустив

Іти з братами, бо так він говорив:

"Щоб зло якесь йому

Не сталося на вашому шляху".

Сини Ізраїля прийшли

Із прийшлими, щоб купували і вони,

Бо в Ханаанських землях голод був тоді,

А князем був Іосіф на землі,

Він продавав місцевим людям всім.

Було ж, прийти й братам Іосіфовим.

Йому вклонилися лицем аж до землі,

Іосіф, як побачив їх, тоді,

Братів своїх впізнав,

Але він виду їм не показав.

Говорив суворо з ними.

"Звідки ви прийшли?", - їх запитав.

І стали так відповідати:

"Із Ханаанської землі, щоб їжу купувати".

Братів своїх впізнав Іосіф сам,

Вони ж, не впізнавали його там.

Тоді Іосіф сни свої згадав,

Які колись він бачив. Їм сказав:

"Розвідники ви всі, прийшли

Розвідати країни нашої шляхи".

Вони ж казали: "Господарю наш, ні.

Прийшли купити їжу лишь, раби твої.

Одного чоловіка ми усі сини,

Ми мирні, раби твої не є розвідники".

Сказав він їм: "Та ні,

Прийшли розвідати шляхи землі".

Вони ж йому сказали: "Ми, раби твої,

Братів дванадцять із Ханаанської землі.

Ось меньший серед нас,

Із батьком нашим у цей час,

А іншого уже нема".

Й казав Іосіф їм такі слова:

"Я саме, вам, сказав про це,

Як говорив, що ви розвідниками є.

Цим наміри всі ваші виявляються,

Здоров'ям фараона присягаюся,

Не вийдете ви звідси, якщо до нас,

Молодший брат не прийде ваш.

Одного з вас пошліть і відпустіть,

І брата вашого нам приведіть.

Затримані ж ви будете тут чинно,

Допоки правду ваших слів не видно,

Чи правду кажете, чи ні. Та якщо ні,

Здоров'ям фараона присягаюся тоді,

Воістину, розвідники ви всі".

І їх віддав під стражу на три дні.

На третій день же їм сказав:

"Ось, що зробіть і будете живі.

Бо я боюся Бога. Якщо ви мирні всі

Нехай під стражею тримається тоді

Ваш один брат. А ви ж самі ідіть

І куплену пшеницю вашу відвезіть.

І брата вашого молодшого візьміть

Сюди, до мене приведіть.

І знатиму, що вірними ваші слова були,

А якщо ні, помрете". І зробили так вони.

Своєму кожний брату говорив:

"Бо дійсно кожен з нас це сотворив.

Заради брата нашого в гріхах ми всі.

Його мольбами знехтували ми тоді,

Коли душа його страждала у той час,

Коли благав він усіх нас,

Ми не послухали його. І через це,

Прийшло на нас нещастя це уже".

Рувим відповідав же їм на це:

"Чи не казав я вам, не слухали мене,

Я ж говорив: "Не ображайте юнака".

І ось, за кров з нас стягується вже".