Глава 41. Сон фараона

Два роки днів було за цим

І сновидіння фараон приснив.

Здалось, що біля річки він стояв

І ось, такі події споглядав.

Із річки, ніби, сім корів виходили собі,

Хороші видом, тілом відбірні

Й на берегу паслися всі вони,

А після них і інші сім корів були.

Виходили з ріки назовні

Й були на вигляд геть потворні,

А тілом ще худі й на берегу ріки

З коровами отими теж пасли.

І з'їли сім корів, потворні і худі,

Отих корів, що добрі й відбірні.

З їх вигляду не помінялося нічого

І фараон проснувся після цього.

І вдруге фараон побачив уві сні,

Сім колосків піднялись на стеблі,

Хороші, відбірні і після них зросли

Сім колосків побиті вітром і малі.

Й поглинули сім колосків, тоді,

Побиті вітром і малі,

Отих сім колосків, що добрі й відбірні.

І фараон прокинувся, було це уві сні.

Збентеження душі він зранку мав,

Покликати тоді він надіслав

Тлумачників Єгипту всіх

Та всіх ще мудреців своїх.

І сон свій фараон їм розказав

Та з них пояснення ніхто не дав.

До фараона ж виночерпій головний

Казав: "Сьогодні згадую гріх мій.

Розгнівався був фараон на нас,

Рабів своїх та вкинув у свій час,

Мене і головного хлібороба до в'язниці,

У дім старійшини темниці.

Приснився нам у ніч одну,

Свій сон для кожного, мені й йому.

Сиділи ж ми з єврейським юнаком,

Що у старійшини темниці був рабом.

Як ми розповіли йому,

Він розтлумачив сновидіння кожному.

І як казав так сталося, повісили того,

Моє ж головування поновлено було".

Тож, фараон звелів Іосіфа позвати,

З темниці вивели і стали обстригати,

Його у інші ризи одягли 

Й до фараона чемно привели.

І фараон Іосіфу так говорив:

"Сон бачив, а нема хто б розяснив.

Я ж чув про тебе кажуть, що

Почувши сон пояснюєшь його".

Сказав перед лицем Іосіф фараона:

"Без Бога не буває допомога,

Щоб я в спасіння фараону відповів".

І фараон Іосіфу сон розповів:

"Стою, здається так мені,

На берегу ріки я увісні,

І ось, виходять ніби із ріки

 Корів до сім, таки,

Хороші видом, тілом відбірні

Й на берегу ріки пасуться всі.

І ось, у слід за ними із ріки,

Ще інші сім корів виходили були,

Потворні виглядом і злі,

Та тілом досить ще худі.

Таких недобрих я не бачив,

У всій Єгипетській землі.

Та зїли семеро корів, що злі й худі,

Корів сім перших, які хороші, відбірні.

І до утроби їх ввійшли були

Та непомітно стало, що ввійшли вони

І вигляд злий їх, як спочатку був.

Прокинувся і знову я заснув

І знову я побачив у моєму сні,

Сім колосків ніби піднялись на стеблі,

Хороші, відбірні, а після них зросли

Сім колосків, побиті вітром і малі.

Поглинули оті, побиті вітром і малі,

Отих сім колосків, що добрі й відбірні.