Глава 39. Ув'язнення

Коли Іосіф до Єгипту вже примандрував,

Його Пентефрій собі купував,

Муж, Єгипетський вельможа,

Архімагір у Фараона.

Купив в Ізмаїльтян, із їхньої руки,

Які і привели Іосіфа туди.

З Іосіфом Господь тоді перебував

І він був чоловіком, що успіх тоді мав.

Як Єгиптянин до себе його взяв,

В домі господаря свого він проживав.

Його ж господар про те знав,

Що з ним Господь перебував.

І що б робити він не став,

Господь до рук удачу дарував.

Здобув в господаря Іосіф благодать.

Отож, почав йому Іосіф догоджать.

Іосіфа над своїм домом він поклав.

І все, що мав господар, в його руки дав.

І з того часу, як Іосіфу все передав,

І його домом вже Іосіф керував,

Єгиптянина благословилося майно,

Господь благословив і дім його.

Заради Іосіфа благословилося усе

У його домі і всі його поля іще.

Усе що мав, в Іосіфові руки передав

І вже нічого про майно своє не знав,

Окрім самого хліба,

Якого їсти він сам мав.

Іосіф же статурою був гарний,

На вигляд був красою надзвичайний.

Було ж, після висловлювань оцих,

З Іосіфа не зводила очей своїх

Жінка господаря і так сказала:

"Зі мною будь, з тобою щоб я спала".

Однак, він не бажав робити це,

Й жінці господаря сказав таке:

"Якщо господар через мене і не знає

Про все, що він в своєму домі має.

І все, що має в руки він мої віддав,

Нікому вище мене в домі бути він не дав.

І не обмежив він ничим мене, окрім тебе,

Бо ти дружина йому є.

Як зможу втілити слова ці злі?

І перед Богом, як грішити так мені?"

Вона ж його просила кожного вже дня,

А він її не слухав, щоб спала із ним вона.

І сталося, одного дня,

У дім зайшов Іосіф зробить свої діла.

Від тутешніх в домі нікого не було,

Вона ж за ризи упіймавши там його,

Сказала: "Лягай зі мною".

Він вихопившись втік від неї дня того.

І у руках її полишив ризи він свої,

Утік від неї і назовні вибіжав тоді.

Коли ж так сталося у неї на очах,

Полишив ризи він в її руках,

Від неї утікав назовні,

Тоді, покликала вона тутешніх в домі.

Та їм сказала говорячи вона:

"Дивіться, нам привів єврея юнака,

Що насміхається вже нам,

Бо увійшов до мене сам,

Сказав: "Зі мною ти лягни".

Я ж сильно закричала навкруги.

Коли ж він вчув, що галас я здійняла,

Утік назовні, коли я сильно закричала.

Й полишив ризи він свої у мене".

І потримала його ризи в себе,

Поки господар в дім свій не прийде.

І розказала згідно слів цих йому все:

"Прийшов до мене цей юнак, єврей,

Якого ти привів до нас, безчестити мене.

Сказав мені: "Лягну з тобою спати".

Та, як почув, що розпочала я галасувати,

Втікаючи полишив ризи в мене він свої

І геть назовні вибіжав тоді".

Коли ж почув господар ці слова,

Що говорила йому жіночка своя,