Глава 34. Безчестя

І Діна, донька Лії, виходи'ла,

Яку Лія Іакову роди'ла,

Щоб місцевих жителів поспоглядати

Та їхніх дочок порозпізнавати.

Еммора Хорреянина, князя теї землі,

Син, Сіхем, побачив її,

Її до себе він забрав,

Її збезчестив - з нею спав.

Але, Діну, вподобав своєю,

Доньку Іакова, душею.

Закохався в дівицю, в ній не чаяв душі.

І по бажанням її вів розмови свої.

І говорив Сіхем Еммору,

До батька свого вів розмову:

"Візьми дівицю цю мені

Дружиною в ці дні".

Почув Іаков, що Еммора син,

Його доньку збезчестив поміж тим,

У полі ще були його сини,

Худобу випасали там вони.

І що ж, мовчав Іаков про це все,

Допоки їм не повернутися уже.

Еммор, батько Сіхема, до нього приходив,

Щоб із Іаковом про це усе поговорив.

Сини ж Іакова поприходили з поля вже.

Мужі оці коли почули про це все,

Зніяковіли, прикро дуже стало їм,

Бо неналежне у Ізраїлі зробив він тим,

Що спав з Іакова донькою і таке

Не станеться ніколи більше вже.

Отож, Еммор говорити почав,

І до них він тоді так сказав:

"Син мій Сіхем доньку вашу душею обрав,

Тож віддайте її, щоб дружиною мав.

Наших дочок візьміть вашим синам

А своїх дайте нам, порідніться ви нам.

І живіть серед нас,

Ось, вся земля є простора для вас.

Поселіться й торгуйте на ній,

І володійте майном в землі цій".

І Сіхем ще до цього також додав,

Її батькові і всім братам він сказав:

"Хай знайду перед вами я благодаті,

Все, що скажете зволимо дати.

Шлюбний викуп збільшіть дуже,

Дам, як скажете, я тут же.

І дружиною її

Віддайте дівчину мені".

Сини ж Іакова відповідали дня того,

Сіхему і Еммору, батькові його.

Але, вони із лестощами до них говорили,

Бо їх сестру, Діну, осквернили.

Отож, брати Діни, Ліїні сини,

Левій і Сімеон сказали їм таки:

"Не можемо робити ми по слову цьому,

Сестру нашу віддати чоловіку тому,

Що крайню не обрізав плоть свою,

Бо це безчестя нам, тому.

І тільки так подібнимося вам,

І серед вас селитись буде можна нам,

Якщо ви будете, як ми,

І ви б усіх своїх чоловіків обрізали.

Тільки тоді ми дочок наших вам дамо,

А ваших дочок жінками візьмемо,

Й поселимося серед вас усі,

І станемо ми рід один тільки тоді.

Якщо ж ви не послухаєте нас,

Щоб кожен чоловік обрізався у вас,

Тоді ми дочок наших заберем,

Віддалимось від вас і геть підем".

Догодні і прийнятні були слова ці

Еммору і Сіхему, його синові.

І сотворив юнак це слово не гаявши часу,

Бо дуже полюбив Іакова доньку.

Між тим, юнак славетніший серед усіх

У домі його батька проживаючих.

І підійшли до воріт міста своєго

Еммор, а з ним Сіхем, то син його,

І розпочали говорити до усіх,

Мужам розказуючи міста їх: