Глава 29. Лія і Рахіль

Піднявсь Іаков і на ноги став,

У східну землю він попрямував,

До Лавана, що син Вафуїла сіріна був,

До нього, з того місця, Іаков відбув.

До брата Ревекки, матері своєї,

Іаков та Ісав, були сини у неї.

І ось, побачив в полі він тоді

Колодязь, біля нього там собі

Овець отари три відпочивали,

Бо їх від нього напаяли.

Великий камінь там лежав,

Колодязя над гирлом місце мав.

Збирались там усі отари,

Їх напаяли пастухи,

Коли відвалювали камінь

З гирла колодязя вони.

На своє місце, потім, знову клали,

На гирло колодязя штовхали.

Іаков їм сказав: "Брати,

Звідки ви сюди прийшли?"

Йому ж відповіли:

"З Харрана будем усі ми"

І він спитав іще їх там:

"Відомий вам чи є Лаван?

Він Нахора буде син"

Відповідали поміж тим:

"Знаємо його ми всі".

І спитав він ще тоді:

"Чи добре мається він сам?"

І відповіли йому там:

"Досить добре з ним усе,

Ось, донька його вже йде,

Рахіль, овець сюди веде".

Й сказав Іаков їм на це:

"Днина досить іще є,

Не час зганять отару вже,

Ви худобі пити дайте

Та іще їх випасайте".

І заперечили вони:

"Зробить цього не можем ми,

Доки не прийдуть пастухи усі,

З гирла колодязя тільки тоді

Зможемо цей камінь відвалити

І овець разом всіх напоїти".

Поки розмова в нього з ними ще була,

І ось, Рахіль Лаванова донька вже підійшла,

І вівці свого батька із собою мала,

Бо батьківську отару випасала.

Коли Іаков побачив вже Рахіль, свою рідню,

Лавана, брата матері, доньку,

Й овець Лавана, брата матері своєї,

До каменюки підійшов тієї,

І відвалив з гирла колодязя її

Та напоїв овець Лавана, брата матері.

Поцілував Рахіль Іаков, розплакався і заридав,

Що брат він батькові її, їй розказав,

Що сином він Ревекки є.

Вона ж побігла й це усе,

Своєму батькові сказала,

Й слова усі ці передала.

Коли ж ім'я Лаван почув -

Іаков, - який сином сестри був,

Побіг назустріч і обняв,

Поцілував, попривітав.

У свій будинок його ввів

І той, усі оці слова Лавану розповів.

Лаван сказав йому на це:

"Ти від моїх костей - моєї плоті є".

І днів він місяць в нього проживав,

Якось Лаван Іакову сказав:

"Оскільки мій ти брат, тоді,

Щоб задарма не працював мені,

То ти скажи, що обереш узяти,

Яку оплату маю тобі дати?"

Були в Лавана дочки дві,

Лія, старшу називали всі,

Рахіль, молодшої ім'я,

А Лія на очі хворою була.

Рахіль красивий вигляд мала,

Лицем красуня, гарно виглядала.

Саме Рахіль Іаков полюбив,

Сказав: "За неї я б робив,

За меньшую доньку твою,

Сім років за Рахіль я працюватиму".