Глава 28. Втеча Іакова

Ісаак Іакова позвав,

Благословив й заповідаючи казав:

"Від хананейських дочок жінку не бери,

А піднімись, в Месопотамію біжи,

В дім Вафуїла, батька матері, і жінку ти

Від Лавана дочок, брата матері, візьми.

Мій Бог тебе ж благословить,

Тебе примножить і зростить,

Будеш до безлічі народів зібрання

Та нехай Бог іще тобі подарува

Благословіння Авраама, батька моєго.

Щоб це тебе торкнулось і сімені твого.

Тобі і сіменеві твоєму,

Успадкувати після тебе всю,

Мешкання твого, обіцяну

Богом Аврааму, землю цю".

Отож, Ісаак Іакова і відіслав.

Іаков до Месопотамії помандрував,

До Лавана, що син Вафуїла сіріна був,

До нього Іаков відбув.

До брата Ревекки, матері своєї,

Іаков та Ісав, були сини у неї.

І бачив Ісав, як Ісаак відіслав,

Іакова, щоб з Месопотамії Сірійської жінку узяв,

І бачив, як його благословляв,

І чув, як заповідаючи казав:

"Щоб ти не взяв собі дружини

Від Хананейських дочок до нашої родини".

І бачив, що батькові і матері Іаков скорився,

Пішов до Месопотамії Сірійської і не барився.

Ісав зрозумів вже з цього,

Що для Ісаака батька його

Хананейські дочки всі

Досить таки недобрі і злі.

Тому до Ізмаїла шлях Ісав мав

І до дружин своїх дружиною взяв

Авраамового сина Ізмаїла доньку',

Маєлефу, Навеофову сестру.

Від колодязя клятви Іаков пішов

У Харран, на шляху він знайшов,

Щоб ночувати там місце одне,

Бо й сонце зайшло уже все.

Взяв камінь він, який там був,

Під голову поклав, лягнув - заснув.

Побачив сновидіння він у сні.

І ось, драбина, що досягає неба на землі.

І підіймались та спускалися тоді

Ангели Божі нею в часи ті.

І Сам Господь на ній стояв, казав йому:

"Бог Аврааму батькові Я твоєму

І Ісаака Бог, не бійся, Я ж віддам

Тобі і сімені твоєму - вам,

Де спиш ти зараз, землі ці.

І буде сім'я твоє, як пісок землі,

На море, на південний захід і на схід

Й на північ розповсюдиться твій рід.

Тобою і сіменем твоїм, усі

Благословляться племена земні.

Ось Я, завжди з тобою, не забуду,

Оберігати все твої шляхи Я буду.

Куди б ти не пішов, тебе Я поверну

На землі ці, бо не полишу, пригорну,

До поки не зроблю усе, як Я казав тобі".

І ось, прокинувся Іаков вже тоді.

Від сновидіння свого встав, сказав:

"Господь на місці цьому, я ж не знав".

І страх напав на нього, і сказав таке:

"Ох, страхітливе досить місце це.

І ніщо інше, як Дім Божий воно є

Небесна брама оце все".

Іаков рано вранці встав

І камінь він той самий взяв,

Який під голову був клав,

Як пам'ятник, стовпом його поклав.

Згори єлеєм він його пообливав.

Вефіль - Дім Божий місце те назвав.

До того, Уламлу'з це місто називалось,

Де це Іакову і сталось.

Обітницю тоді він собі взяв,