Глава 27. Благословіння Ісаака

Заслаб же Ісаака зір,

Коли зістарівся вже він,

Ісава кликав своєго,

Серед синів найстаршого.

Йому сказав він: "Сине мій".

Той відповів: "Ось я, твій".

Сказав до нього Ісаак:

"Ось, я зістарився вже так,

Коли ж кончину свою маю,

Якого буде дня не знаю,

Своє знаряддя нині ти візьми,

Колчан та лук, у поле з цим піди

І дичину мені вполюй,

Як я люблю її зготуй.

Цю їжу їсти дай мені,

Моя душа тоді

Благословить тебе сповна,

До того, як померти маю я".

Ревекка чула, що Ісаак йому,

Казав Ісаву, сину своєму.

На дичину у поле йшов Ісав,

Щоб батькові своєму вполював.

Ревекка ж Іакову сказала,

Пораду меншому своєму сину дала:

"Ось, я, почула батька твого,

Як мав розмову він до сина свого.

І твого брата він просив

Та до Ісава так він говорив:

"Дичину мені вполюй,

Їжу з неї приготуй,

І неси мені її, щоб поївши, вже тоді,

Перед Господом тобі

Благословіння я надав,

Перед тим як померав".

Сьогодні ж, сину мій, собі,

Послухай, як вкажу тобі.

До овець наших піди,

Двох козлят звідти візми,

Хороших, ніжних, їжу з них зроблю,

Як любить, батькові я твоєму.

Своєму батькові даш їжу цю

Та як наїстися уже йому,

Благословить тебе,

Допоки ще, не вмерти йому вже".

Ревеці, матері своїй,

Казав Іаков тоді їй:

"Ісав, брат мій, є муж косматий,

А я ж глайдкий, не волосатий,

Якщо мене обмацає він, поміж тим,

Мій батько і мерзенним буду перед ним,

Прокляття наведу на себе,

Благословіння він не дасть на мене".

Сказала йому мати так тоді:

"Твоє прокляття нехай буде на мені,

Дитя, тільки послухай голосу мого,

Піди і принеси мені того".

Пішов, узяв він матері своїй,

Приніс козлят він тоді їй.

І їжу з них вона приготувала,

Як любить його батько вона знала.

Ісава одяг, сина старшого, взяла,

Хороший, який в домі її був і одягла

На сина меншого, Іакова, вона

І кожою козлят шиї оголені місця,

І руки теж йому поприкривала,

Дала Іакову і те, що зготувала.

Страву і хліб у руки сину своєму,

А він заніс це батькові й сказав йому:

"Батьку", - той відповів: "Ось я,

Скажи мені хто ти, дитя?"

І батькові Іаков так сказав:

"Твій син я, первісток, Ісав.

Зробив усе, як ти сказав мені,

Тож піднімися, сядь, поїш собі,

Від того, що уполював сам я

Й нехай благословить мене душа твоя".

Та Ісаак сказав ще сину своєму:

"Щось швидко скінчитися лову твоєму?

Заскоро, чадо, ти знайшов та вполював,

Та дичину мені приготував".

А він йому на це сказав:

"Господь і Бог твій це послав,

Назустріч мого полювання,