Глава 26. Колодязі

Відбувся голод на землі,

Окрім того', що був тоді,

Коли іще собі були,

Авраамові часи.

До Авімелеха, Філістимського царя

Ісаак пішов і вся його сім'я,

У Герарі поселився,

Бо казав Господь коли явився:

"До Єгипту не піди, 

А у тій землі живи,

Про яку скажу тобі, 

Поселитись в ній собі.

Із тобою буду все 

І благословлю тебе,

Бо землю цю усю віддам

Тобі і сімені твоєму - вам.

І клятву знову дам Свою,

Що Аврааму клявся, батькові Я твоєму,

Як зорі неба, сім'я твоє примножу,

Віддам цю землю сіменеві твоєму.

І благословляться людські роди,

У твоєму сімені усі земні народи,

Бо тоді ще батько твій,

Авраам, послухав голос Мій.

Мої заповіді він зберіг,

Як найцінніший оберіг,

І виправдання, і накази,

Моїм законам не надав обра'зи".

Тож Ісаак в Герарі поселився,

З мужами місця того подружився.

Як говорити з ним вони почали,

Про його жінку, про Ревекку запитали,

Він усім сказав: "Вона

Мені тільки сестра".

Бо він сказати їм боявся,

Що вона його дружина, не зізнався.

Бо думав що його уб'ють,

Оті мужі, що там живуть,

Через Ревекку, адже, вона

Дуже прекрасною була.

Його сім'я тривало вже там пожила,

І ось, побачив, схилившись до вікна,

Авімелех Герарський цар, як Ісаак

Із жінкою своєю, Ревеккою, позаграва.

Авімелех його позвав

Та Ісааку так сказав:

"Так вона ж тобі дружина,

Чому ж казав: "Сестра, моя родина"?"

Ісаак сказав йому:

"Бо я боявся, що через неї я помру".

Авімелех сказав на це:

"Що ти нам зробив таке?

Мало не лягнув хтось з нас,

За цей тривалий час,

З дружиною твоєю від роду моєго,

Увів ти б нас до незнання цього".

І людям Авімелех своїм,

Заповів тоді всім їм:

"Кожен хто чіпатиме його

І дружину чоловіка оцього,

Смерті вирок буде мати,

Щоб ніхто не смів його чіпати".

Той рік посіяв Ісаак на тій землі

Ячмінь й у сто разів більше зібрав собі,

Бо Господь його благословив

І чоловіка в величі явив,

В успішності все більшим він бував,

Допоки вже й великим дуже став.

Худобу мав, воли та вівці,

Для пашні мав також землі,

Й позаздрили йому тоді,

Філістімляни разом всі.

Й колодязі, які були,

Що їх копали іще батькові раби,

Коли ще батько жив, у ті часи,

Засипали, тепер, землею Філістімляни.

Та Ісааку Авімелех сказав:

"Сильнішим нас усіх ти тепер став,

Піди від нас і буде вже спокійно нам".

Звідти пішов, від них, Ісаак сам.

У долині він Герарській зупинився,

Там Ісаак і поселився.

І знову викопав колодязі води,

Ті самі, що ще батькові раби