Глава 24. Заручини Ісаака

Як Авраам вже постарів

Та на днях заматерів.

А Бог його благословив

У всьому, що б він не робив.

То, Авраам сказав рабу,

Найстаршому в домі своєму,

Управителю майна його:

"Поклади руку, під моє стегно

І закляну тебе тоді

Господом Богом неба і землі,

Що не візьмеш моєму сину

Від Хананейських доньок у дружину.

Серед яких тепер живу,

Не даш від них в дружину Ісааку моєму,

Але у землю де родився я, підеш,

Від племені мого візьмеш

Йому дружину,

Ісааку, мому сину".

І раб сказав тоді йому:

"Але, якщо у землю цю

Не схоче жінка та піти

Разом зі мною, осюди.

Чи твого сина привести

У землю звідки вийшов ти?"

Сказав до нього Авраам:

"Вважай, остерігайся сам,

Дивись не поверни

Моєго сина отуди.

Господь Бог неба, Бог землі,

Що з дому батька звяв мене тоді

І від землі, в якій родився я собі,

Тоді казав і клявся там мені:

"Я землю цю тобі віддам

І сімені твоєму - вам".

Він Ангела свого пошле,

Перед тобою влаштувати все.

І звідти жінку ти візьмеш

Для Ісаака мого сина і прийдеш,

Якщо ж не схоче жінка та піти

З тобою в землю нашую прийти,

То вільний будеш від закляття свого.

Не поверни туди ти тільки сина мого".

Руку свою поклав він під стегно,

Авраама, владики своєго

І клявся йому там

За ці слова усі він сам.

Верблюдів десять раб підготував,

Яких він від володаря свого узяв.

І дещо від усіх багатств його,

Підготував усе це для шляху свого.

Піднявсь, відправився вже до шляху,

В місто Нахор, в Месопотамію.

І зупинив верблюдів поза містом,

Під вечір, де колодязь, знаним місцем,

Куди жінки виходять почерпати

Та із колодязя для себе воду брати.

І там до Бога раб сказав тоді:

"Господи, молюся я Тобі,

Бог Авраама, володаря мого,

Влаштуй усе переді мною дня цього.

І милість сотвори таку йому,

Аврааму, владикові це моєму.

Ось, зупинився я

Та став біля колодязя,

Де дочки з міста ходять почерпати

Та для сім'ї своєї воду брати,

Дівиця та, якій скажу:

"Подай-но глечик твій нехай поп'ю"

І відповість: "попий собі

І доки не нап'ються ще тобі,

Верблюди всі

Я напою іще твої", -

То Ісааку саме цю

Підготував Ти своєму рабу.

І я пізнаю цим, що Аврааму,

Ти милість сотворив таку".

Ще не скінчив раб говорити,

В собі так Богу він молитись

І ось, Ревекка виходила,

Що Вафуїлу народилась.

Синові Мелхи дружини Нахора, -

Він брат Авраама, сімейна опора.

Свій глечик дівиця на плечах несла

І надзвичайно прекрасна була.