Глава 15. Видіння

Як ці скінчилися події,

Було Авраму у видінні

Слово Господа вночі:

"Не бійся, захист Я тобі

І мзда твоя досить значна".

На що Аврам додав слова:

"Владико Господи, що надаси мені?

Бездітним залишаюся собі.

Ось, розпорядник є, нехай тоді

Майном моїм керує він мені,

І буде мого володіння син,

Єлеазар, сам із Дамаска він".

І ось, Аврам іще додав:

"Оскільки Ти і сімені мені не дав,

Цей домочадець в мене свій,

Нехай нащадок буде мій".

І голос Господа лунав

Одразу і йому сказав:

"Не буде цей тобі нащадок

І не візьме твоє у спадок.

Хто з тебе вийде із самого,

Той успадкує все від твого".

І вивів ще його назовні:

"На небо подивись на зорі,

Чи ти порахувати зможеш їх?

Як зорі ці, нащадків матимеш усіх".

І віру Богу Аврам дав,

Тож Богу праведним постав.

Та ще йому казав таке:

"Я Бог, що в цьому світі є

І вивів з краю Халдейського тебе,

Щоб в спадок дати землі ці навсе".

Тоді ж він Богу своєму сказав:

"Владико Господи, Ти слово мені дав,

Але із чого я усе це взнаю,

Що їх успадкувати маю?"

Сказав Господь на думку цю:

"Телицю, ще козу, вівцю,

Візьми трилітніх і додай,

Ще голуба і горлицю".

Так, всіх їх він разом узяв

Та навпіл їх порозділяв,

Навпроти один одному поклав

І лиш птахів не розсікав.

Там позліталися птахи,

Де ті тіла посічені були,

А біля них присів Аврам

Та довго він сидів отам.

Як захід сонця вже настав,

В нестямний подив Аврам пав

І жах, і страх, і морок

На нього там напав.

Тоді сказано було Авраму:

"Взнай, знаючи, що з твого стану,

Від сімені твого в землі чужій,

Поселяться вони немов в своїй.

Поневолення пригнічене зазнатимуть,

Приниження чотириста літ матимуть,

Народу ж, якому ці послужать,

Судити буду Я, на що вони заслужать.

І після цих подій, уже, сюди і вийдуть,

Майном значним багаті прийдуть,

А ти ж у добру старість увійдеш,

Похованим у мирі до отців своїх підеш.

Чотири поколінь пройде,

Як рід твій осюди прийде,

Бо ще цих аморреїв гріх,

Не сповнився до решти всіх зловтіх".

Навзахід сонце як зійшло,

Усюди полум'я було,

Дим печі, світильники вогню

Пройшли крізь плоть посічену усю.

І того дня був заповіт –

З Аврамом Бог уклав завіт:

"Сімені твоєму Сам

Землю цю тоді віддам.

Від ріки Єгипту до ріки Євфрат,

До ріки великої буде акурат:

І Кенеїв, Кенезеїв,

Кедмонеїв, і Хеттеїв,

Ферезеїв, Рафаїнів, Аморреїв

Хананеїв, і Євеїв, Гергесеїв, Ієвусеїв".