Глава 13. Аврам та Лот

Із Єгипту йшов Аврам,

Йшов із нього він не сам,

Дружина з ним пішла його

І все, що мав він там свого.

Так і Лота він забрав,

До пустелі мандрував.

І багатим дуже став,

Худобу, злато, срібло мав.

Звідти він в пустелю йшов,

І до Вефіля так дійшов.

Між Вефілем і Аггаєм зупинився,

Де колись він і селився.

Де шатер колись поклав,

І жертовник був заклав,

Вперше, де його створив,

Там знов до Бога помолив.

А у Лота, що з Аврамом,

З ним селився одним станом,

Теж багатства вже були:

Воли, вівці та шатри.

Не вміщала вже земля

Їхнього разом майна.

І жить разом вже не могли

Через багатства, що були.

Бо не вміщалися вони

В тому краю, де так жили,

І як худоба випасалась –

Пастухи все сперечались.

Сварилися Аврама пастухи

З пастухами Лота там завжди.

А ще жили в цій землі

Хананеї, Ферезеї всі тоді.

І Аврам Лоту сказав:

"Чварам буть я б не давав.

Ворожнечі щоб між нами

В цій землі ми не зазнали

Ні між мною і тобою,

Ні пастухів наших юрбою,

Бо один одному рідня

Та родина ми одна.

Ми один одному – людина,

Не проста – братів родина;

Ось чи не вся земля

Перед тобою нам дана?

Відокремся ти від мене,

Все своє візьми до себе,

Якщо ти підеш на ліво

Я на право – неодмінно.

Якщо ж ти на право підеш,

Я – на ліво, і від мене ти відійдеш".

Очі Лот свої підняв

І навколо оглядав:

На Іорданський край дивився,

Який водою весь кормився,

Не знищив поки Господь там

Содома і Гоморри стан.

Як Рай Божий ті краї,

Немов у Єгипетській землі.

Добрі землі і шляхи,

Аж до Зогора як дійти.

І вибрав Лот в краї собі

Іорданські землі всі,

Від сходу Лот тоді пішов

І з того місця відійшов.

Так розділилися були

Один від одного таки.

І кожен звідти відійшов,

Від брата свого там пішов.

В землі Ханаанській зупинився

Аврам, там і поселився.

А Лот своє місце шукав,

І місто тих країв обрав.

Тож Лот в Содомі поселився,

І жити там він зупинився.

В Содомі ж люди злі і грішні

Та перед Богом самі гірші.

Як Лот себе вже відділив,

Бог до Аврама говорив:

"Очі підведи свої

І оглянь краї твої.

І на північ подивися,

В південний захід теж дивися.

На схід ти також все оглянь,

Та у бік моря подивися,

Бо що ти бачиш навкруги,

Тобі й нащадкам – на віки.

Тобі і сімені ще твоєму

Віддам Я землю цю усю.