Глава 8. Обітниця Бога

І про Ноя Бог згадав,

Про всіх звірів пригадав,

Про худобу і про птицю,

Змію повзучую спільницю –

Всіх, хто був в ковчезі з ним,

І надав спасіння їм.

На землю Він вітри послав

І гнів води тоді спадав.

Закрились бездни джерела

Та вся небесна житниця

І зупинилися дощі,

Не дали вже води землі.

Так відступила вся вода,

Що від землі була ішла.

Ще сто п'ятдесят днів

Спадала вся з землі вона.

Відбувався місяць сьомий,

День його був двадцять сьомий

Сів ковчег на мілину

Із Араратських гір одну.

І поступово вся спадала,

Що на землі вода бувала,

В десятий місяць, перший день,

Вже трішки вся вона збувала.

З води з'явилися тоді

Вершини гір самі стрімкі.

Ще сорок днів потім пройшло

Схотів Ной бачить як було

Чи вся зійшла з землі вода?

Чи вся поверхня висохла?

Вікно ковчега він відкрив,

Яке він сам і сотворив.

І вислав ворона Ной раз,

Навколо той літав не раз –

До поки не зійшла вода

І суша вся явилася –

Навколо гір тих він літав,

Але в ковчег не повертав.

За ним Ной голубицю слав,

Щоб про кінець потопа взнав

Чи вже зійшла з землі вода?

Чи суша вже з'явилася?

І не знайшла собі спокою,

І лапкам своїм заспокою,

Назад в ковчег вернулася,

Бо суша не з'явилася.

Простяг Ной руку знов свою

І взяв в ковчег голубку ту.

І знову він сім днів чекав,

І ту ж голубку випускав.

Вона до вечора вернулась,

До Ноя знову пригорнулась,

У дзьобі гілку принесла,

З оливи, яка листям поросла.

І зрозумів вже Ной тоді,

Що вже зійшла вода з землі.

Ще сім днів він зачекав

І голубицю випускав,

Вже тоді не повернулась,

Її даремно він чекав.

В шестисот перший рік життя,

Ноя на землі буття,

В перший місяць, перший день,

Висихала вже земля.

І покрівлю Ной відкрив,

Вихід в світ собі зробив,

І побачив, що вода

Вся з землі вже відійшла.

І другого місяця,

Двадцять сьомого дня,

Вся поверхня висохла,

Земля твердою вже була.

І Ною Бог сказав тоді,

З ковчега вийти всій сім'ї:

"Вийди ти, твої сини,

Твоя жінка, їх жінки.

І всі звірі, що з тобою,

Виведи всю плоть з собою

І від птиці до худоби, і змії,

Що повзе по цій землі.

Вийдіть із ковчега всі,

Розійдіться по землі,

Примножайтесь, щоб було

Вас багато на землі".

Вийшов Ной, його сини,

Його жінка, їх жінки,

Звірі всі, худоба також,

Птиця і змія однакож.