Глава 7. Великий потоп

І сказав Господь до Ною:

"Ввійди сам і всі з тобою

До ковчегу, вся сім'я,

Переді Мною праведна.

Бо бачу праведність твою

Переді Мною, збережу

Усю твою благу сім'ю,

Твій дім святий в цьому роду.

Ще по сім пар з собою,

Нехай виживуть з тобою,

Стать худоби чистої

Чоловічої й жіночої,

По дві пари ще добав

З нечистої, щоб відібрав,

Стать худоби кожної

Чоловічої й жіночої.

І від птиць небесних,

По сім пар чудесних,

Кожну стать від чистої,

Чоловічої й жіночої.

По дві пари ще добав,

Щоб нечисту відібрав,

Стать від птиці кожної,

Чоловічої й жіночої.

Тільки-но сім днів пройде,

Все життя з землі зійде,

Все, що Я з землі творив,

Згинуть всі, хто зло робив.

Сорок днів, сорок ночей

Зло зведе з моїх очей

Дощ, який Я наведу

На кожну земну душу злу.

Знищу все Я на корню,

Створене життя скінчу,

Що створив Я на землі

І життя з них відберу".

Саме так Ной і зробив,

Як йому Бог говорив,

Як йому Бог заповів,

Так Ной ділом відповів.

Шістсот років було Ною,

Як наслав на землю воду

Бог за всі земні гріхи,

Що сотворені були.

І до ковчега Ной ввійшов,

І кожен з трьох синів зайшов,

Дружину Ной з собою взяв,

Дружин синів також забрав.

Через потопні води ці

Зайшли в ковчег вони усі,

Ще птицю чисту і нечисту

Забрали парами живі.

Худобу чисту підібрали,

Нечисту теж з собою брали,

Змію повзучу по землі,

Тварину різну від землі.

І парами в ковчег ввійшли,

Статі різної були

І чоловіча і жіноча,

Стать тварин в життя охоча.

І Ной усіх в ковчег увів,

Як Бог йому і заповів

І як сім днів скінчилися

Потопні води лилися.

Двадцять сьомого дня

І другого місяця

В шестисотий рік життя,

Ноя на землі буття,

Відкрились бездни джерела

І житниця небесна вся,

Щоб сорок днів, сорок ночей

Топив дощ всіх земних речей.

Того дня в ковчег зайшли:

Ной, дружина, три сини –

Сим, Хам та Іафет,

Дружини їх з ними ввійшли;

Звірі всі земні по роду,

Худоба вся по роду свому,

Повзучих роди змій земних,

Птахів роди пернатих цих;

Парами в ковчег прийшли,

Від плоті різної були,

Всі хто має дух життя

Прийшли спасти своє буття.

І до ковчега увійшли,

Від плоті різної зайшли,

Стать чоловіча і жіноча

До Ноя вся в життя охоча,

Як Господь Ною заповів,