Глава 3. Падіння

Змій був найхитріший

І лукавством розумніший

Всіх, кого Господь створив.

А зло своє змій так робив.

Жінці змій якось сказав:

"Правда, Бог вам наказав,

В раю дерева не чіпати,

Плоди не їсти й не зривати?"

На що жінка відповіла,

Все як знала, розповіла:

"Всі плоди в раю їмо,

Окрім древа одного,

Не їмо плодів його,

Не торкаємось того,

Бо Бог Адаму заповів,

Щоб не торкався і не їв,

Щоб не вмерти від плода

Пізнання добра і зла".

І змій жінці знов сказав:

"Не помрете, Бог то знав.

Днем, коли ви плід з'їсте,

Очам відкриється таке:

Добро і зло пізнаєте,

Подібні богам станете".

І побачила вона,

Що доброта їстівна

Приваблива в цього плода,

Що надає всім пізнання.

І їла жінка цих плодів,

А чоловіку, щоб він їв,

Подала цих плодів з собою

І він також від них поїв.

Побачили тоді вони,

Які оголені були.

З листя смоківниці сплели

Вони для себе пояси.

Ходив опівдні Бог в раю,

Як день був з прохолодою.

В страху Адам та жінка були,

Як Бога свого вони вчули.

І чули голос Божий,

Знайомий, до них добрий.

І стали намагатись

Поміж дерев ховатись.

Адама ж Бог покликав,

До себе йти закликав:

"Адаме, де ти?" – говорив

Та звати його не спинив.

Адам до Бога узізвався,

Сказав: "Як Ти мені впізнався,

Злякався, бо оголений,

Тому я і сховався".

"Хто ж тобі таке казав? –

Бог Адама запитав, –

Що оголений ти весь

Себе від Мене заховав.

А може ти плодів,

Що я заборонив, поїв

Одного дерева в саду,

Тільки єдиного в раю?"

На що Адам Богу сказав:

"Та жінка, що Ти мені дав,

Дала мені і я поїв

Тих заборонених плодів".

І Бог сказав: "Що ж ти наробила?"

А жінка Богу відповіла:

"Дав мені підступно змій,

Щоб порушить закон Твій

Та обіцянками звабив

І питання мені ставив".

І Бог до змія говорив:

"Що ж таке ти сотворив?

За те, що ти зробив оце,

Будеш проклятий на все,

Поміж всякої худоби:

Вівці, птиці і корови.

Серед всіх тварин земних,

Проклятий ти поміж них.

Прах земний завжди з'їси

І на животі повзти

Будеш так від нині жити

І старі часи тужити.

З жінкою ти діло мав

І поради їй давав,

Тому саме обом вам

Ворожнечу Я надам

І між сіменем усім,

Як її, так і твоїм.

Покладу Я ворожнечу,